Сьогодні 13-07-2020
Соборна районна у місті Дніпрі рада Офіційний портал

1. Сергій Білан: В рамках третього ета

пу спецоперації з протидії тіньовому ринку спирту і алкоголю вилучено спиртовмісних рідин вартістю понад 360 млн. грн.

За результатами третього етапу спецоперації з протидії тіньовому ринку спирту і алкоголю на 6 державних спиртових заводах у Вінницькій, Сумській, Тернопільській та Харківській областях, які не входять до складу ДП «Укрспирт», вилучено 1416 тонн спиртовмісної продукції вартістю понад 360 мільйонів гривень - заявив перший заступник Голови ДФС Сергій Білан.

За його словами, на цьому етапі співробітники податкової міліції добилися найбільш значних результатів в рамках вказаної спецоперації.

«В ході документування роботи підпільних цехів з виготовлення лікеро-горілчаних виробів або фальсифікованого алкоголю нами часто фіксуються факти отримання ними необлікованого спирту, виготовленого на потужностях спиртових заводів, який в подальшому використовується правопорушниками в якості сировини для незаконного виготовлення горілки. Саме тому для нас важливо відстежити весь шлях поставок або незаконного виробництва спирту» - пояснив Сергій Білан.

Він також повідомив, що дані заходи проводяться в рамках розслідування низки кримінальних проваджень, відкритих за кількома статтями, зокрема і щодо колишніх керівників ДП «Укрспирт».

В рамках першого етапу масштабної спецоперації було проведено обшуки на 41 спиртзаводі. Тоді в цілому на 15 заводах було вилучено близько 980 тонн спиртовмісної рідини вартістю близько 180 мільйонів гривень. Після цього, слідуючи по ланцюгу поставок в результаті заходів, проведених на заводах - виробниках алкоголю в 15 областях, було вилучено 23310 літрів горілки на суму понад 3 мільйони гривень, розлитої у пляшки, які були або взагалі без марок акцизного податку, або обклеєні марками, на яких були вказані неактуальні ставки акцизного податку та перебували на підприємствах без будь-яких документів.

«Таким чином, з урахуванням вчорашніх обшуків, в рамках даної спецоперації з незаконного обігу вже вилучено спиртовмісних рідин на суму понад 540 мільйонів гривень. І цю роботу ми обов'язково продовжимо» - наголосив перший заступник Голови ДФС.

 

2. Платникам  податку на нерухоме майно,

відміне від земельної ділянки

Під час проведення семінару з платниками фахівці ДПІ у Соборному районі                     м. Дніпра повідомили, що у разі, якщо платнику податку не надійшло податкове повідомлення - рішення про сплату податку або надійшло, але з виявленими  розбіжностями, відповідно до пп.266.7.3 п 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України                (далі – ПКУ) власник нерухомості має право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем проживання (реєстрації) для проведення звірки даних щодо:

- об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку;

- розміру загальної площі об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку;

- права на користування пільгою із сплати податку;

- розміру ставки податку;

- нарахованої суми податку.

Якщо ж при звірці виявляються розбіжності між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, орган фіскальної служби за місцем проживання (реєстрації) платника податку проводить протягом 10 робочих днів перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним) (п.3 гл.9 розд. ІV Порядку, затвердженого наказом Мінфіну від 07.04.2016 №422).

Для тих громадян, які отримали податкові повідомлення – рішення та згідні з сумами податку, нарахованого контролюючими органами, інформуємо, що 29 серпня граничний термін сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Нагадаємо, що податкове зобов’язання за звітний рік з вказаного податку сплачується фізичними особами – протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення за місцем розташування об'єкта оподаткування (пп.266.10.1 п. 266.10 ст. 266  ПКУ).

Громадяни також мають можливість сплатити податок у сільській (селищній) місцевості через каси сільських (селищних) рад або рад об'єднаних територіальних громад, за квитанцією про прийняття податків.

Щодо відповідальності за несплату податку повідомляємо наступне. Якщо сума грошового зобов’язання розраховується органами фіскальної служби, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов’язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому ПКУ (п. 54.5 ст. 54 ПКУ).

Уразі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов’язання протягом строків, визначених Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу, передбаченого в п.126.1 ст. 126 ПКУ. Тобто, при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу, а при затримці більше 30 календарних днів, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми такого боргу.

 

3. Порядок переміщення громадянами валютних

цінностей через митний кордон України

Зі вступом України до Європейського Союзу з кожним днем збільшується кількість громадян України, які перетинають митний кордон нашої держави. Дані дії завжди пов'язані з наявністю у них готівкових коштів, які слугують як засіб платежу при отриманні необхідних послуг та благ. Фізичним особам слід дотримуватись цілого ряду правил, переміщуючи через митний кордон України готівку.

Порядок вивезення за межі України готівки визначено Главою 2 Інструкції про переміщення готівки і банківських металів через митний кордон України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 27.05.2008 № 148.

Як зазначено нормами даної Інструкції, фізична особа - резидент має право ввозити в Україну та вивозити за межі України готівку в сумі, що перевищує в еквіваленті 10 000 євро, за умови письмового декларування митному органу в повному обсязі та за наявності документів, що підтверджують зняття готівки з рахунків у банках (фінансових установах), та квитанції про здійснення валютно-обмінної операції з цією готівкою, якщо така мала місце, виключно на ту суму, що перевищує в еквіваленті 10 000 євро.

Фізична особа - резидент - працівник дипломатичної служби України, який повертається в Україну після завершення довготермінового відрядження, має право ввозити в Україну готівку, видану закордонною дипломатичною установою України у вигляді компенсаційних виплат в іноземній валюті, у сумі, що перевищує в еквіваленті 10 000 євро, на підставі довідки закордонної дипломатичної установи України про суму виплаченої готівки за підписами керівника та спеціаліста з фінансових питань закордонної дипломатичної установи України, скріпленої відбитком печатки цієї установи.

Строк дії таких документів становить 90 календарних днів починаючи з дня зняття готівки з рахунків у банках (фінансових установах) або дати видачі довідки про виплату готівки закордонною дипломатичною установою України.

Зазначеними нормами, які були запроваджені постановою Правління Національного банку України від 21.03.2017 № 24 «Про внесення змін до Інструкції про переміщення готівки і банківських металів через митний кордон України» і набули чинності 23.03.2017, змінено вимоги щодо переміщення готівки фізичними особами-резидентами через митний кордон України у сумі, що перевищує в еквіваленті 10 000 євро.

Згідно з новим порядком переміщення готівки через митний кордон України, фізичні особи-резиденти мають право ввозити (вивозити) в Україну (з України) готівку не тільки в тій валюті, що зазначена у документі банку про зняття готівки з рахунку, а також у валюті, яка була отримана цією особою в наслідок здійснення валютно-обмінної операції. У такому випадку необхідна наявність документа не тільки про зняття готівки з рахунку, а і про здійснення валютно-обмінної операції.

Таким чином, у разі вивезення фізичною особою-резидентом готівки у сумі, що перевищує в еквіваленті 10 000 євро, ця особа під час проходження митного контролю має надати митним органам:

1)заяву на видачу готівки відповідно до Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 01.06.2011 № 174, або довідку банку у довільній формі про зняття готівки з рахунку;

2) документи про здійснення валютно-обмінної операції. Згідно з Інструкцією про порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території України, затвердженою постановою правління Національного банку України від 12.12.2002 № 502, такими документами є квитанція про здійснення валютно-обмінної операції, яка оформлюється банками, фінансовими установами під час здійснення (крім тих, що проводяться через платіжні пристрої) за формою, наведеною у додатку 3 до цієї Інструкції. Крім цього, у разі здійснення банком, фінансовою установою купівлі у фізичних осіб готівкової іноземної валюти за готівкові гривні через платіжні пристрої, таким документом буде квитанція/чек банкомата.

У разі ввезення в Україну фізичними особами-резидентами готівки у сумі, що перевищує в еквіваленті 10 000 євро, фізична особа має надати відповідні документи країни, в якій були здійснені операції із зняття коштів з рахунку та здійснення валютно-обмінної операції (якщо така відбулася).

 

4. Нарахування ПДВ при сдачі в оренду

При передачі землі в суборенду має значення статус як власника так і орендаря земельної ділянки. Адже згідно з підпунктом 197.1.21 Податкового Кодексу України від оподаткування ПДВ звільняються операції з орендної плати за земельні ділянки, що перебувають у власності держави або територіальної громади, якщо така орендна плата повністю зараховується до відповідних бюджетів. При цьому слід пам’ятати, що відповідно до підпункту 14.1.185 Податкового Кодексу України постачанням послуг є будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

Тож, слід пам‘ятати, що операція платника податку з надання земельної ділянки в суборенду є об’єктом оподаткування ПДВ і підлягає оподаткуванню за ставкою 20 відсотків, при цьому базою оподаткування є вартість наданих послуг згідно з договором суборенди.

 

  1. Попит на адміністративні послуги зростає

ДПІ у Соборному районі м. Дніпра повідомляє, що станом на 01.08.2017 платникам податків району надано 13 971 адміністративна послуга, що на 3 480 послуг більше, ніж за відповідний період 2016 року.

Найбільш затребувані послуги:

  • Видача картки платника податків та, внесення до паспорта громадянина України (у формі книжечки) даних про реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків - 2291 звернення;
  • реєстрація книг обліку розрахункових операцій – 1560 звернень,
  • реєстрація платника єдиного податку – 1761 звернення,
  • надання витягу з реєстру платників єдиного податку – 1671 звернення.

 

6. Фізичним особам – власникам нежитлової нерухомості

Під час проведення семінару з платниками фахівці ДПІ у Соборному районі                     м. Дніпра повідомили, що платниками податку є  фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості (підпункт 266.1.1 пункту 266.1 статті 266  Податкового Кодексу України).

Поняття права приватної власності  визначено Конституцією України та Цивільним кодексом України.  Разом з тим Податковим Кодексом України передбачено пільгу для певних об’єктів нерухомості. Зокрема щодо нежитлової нерухомості, то підпунктом "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Кодексу визначено, що не є об’єктами оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

Наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 р. N 507, затверджено Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000 (далі - ДК 018-2000). Відповідно до даного документу до класу "Будівлі промислові" (код 1251) належать криті будівлі промислового призначення визначені відповідними підкласами (коди 1251.1 - 1251.9), зокрема будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості, чорної металургії, хімічної та нафтохімічної промисловості, легкої, харчової, медичної та мікробіологічної промисловості, лісової, деревообробної та целюлозно-паперової промисловості, будівельної індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості, будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне.

Фіскальна служба для нарахування сум податку використовує дані державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Тож платникам слід звернути увагу, до якого підкласу віднесено належне їм майно, оскільки з метою застосування пільги до будівель промисловості відносять об’єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 відносяться до класу 1251 "Будівлі промислові" з врахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення таких об’єктів. 

 

7. Власнику декількох об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, розміщених в різних населених пунктах, для проведення звірки даних необхідно звернутися за місце реєстрації(проживання)

Під час проведення семінару з платниками фахівці ДПІ у Соборному районі                     м. Дніпра повідомили, що відповідно до п.п. 266.7.3 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями платники податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем проживання (реєстрації) для проведення звірки даних щодо:


- об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку;

- розміру загальної площі об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку;

- права на користування пільгою із сплати податку;

- розміру ставки податку;

- нарахованої суми податку.

У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, контролюючий орган за місцем проживання (реєстрації) платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним). (Загальнодоступний інформаційно – довідковий ресурс (категорія 106.07)).

 

8. Оновлено форми карток і книг аналітичного обліку

суб’єктів державного сектору та порядок їх складання

Головне управління ДФС у Дніпропетровській області повідомляє, що 11.08.2017 набрав чинності наказ Міністерства фінансів України від 29.06.2017 №604 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 24.07.2017 за №895/30763) (далі – Наказ №604).

Наказом №604 затверджено нові:

► форми:

- Картки аналітичного обліку готівкових операцій;

- Картки аналітичного обліку касових видатків;

- Картки аналітичного обліку фактичних видатків;

- Картки аналітичного обліку відкритих (виділених) асигнувань;

- Книги аналітичного обліку відкритих асигнувань (перерахованих коштів) суб’єктам державного сектору нижчого рівня;

- Книги аналітичного обліку асигнувань та взятих зобов’язань;

- Картки аналітичного обліку капітальних видатків;

- Картки аналітичного обліку доходів від реалізації продукції (робіт, послуг);

- Картки аналітичного обліку фінансових доходів (відсотків, роялті, дивідендів);

► Порядок складання карток і книг аналітичного обліку суб’єктами державного сектору (далі – Порядок).

Порядок застосовується при складанні карток і книг аналітичного обліку розпорядниками бюджетних коштів.

Наказом №604 визнано таким, що втратив чинність, наказ Державного казначейства України від 06.10.2000 №100 «Про затвердження форм карток і книг аналітичного обліку бюджетних установ та порядку їх складання», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 25.10.2000 за №747/4968 (із змінами).

Наказ №604 опубліковано у бюлетені «Офіційний вісник України» від 11.08.2017 №63.

 

9. Актуально для платників ПДВ: якщо

зупинена реєстрація ПН/РК в ЄРПН!

Головне управління ДФС у Дніпропетровській області нагадує, що відповідно до п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування (далі – ПН/РК) в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої ПН/РК сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, встановлених відповідно до п.74.2 ст.74 ПКУ.

Підпунктом 201.16.1 п.201.16 ст.201 ПКУ у разі зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої ПН/РК. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації ПН/РК зазначаються:

а) порядковий номер та дата складення ПН/РК;

б) визначення критерію(їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН (далі – Критерії оцінки), на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації ПН/РК;

в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої ПН/РК в ЄРПН.

Вичерпний перелік таких документів (далі – перелік) у розрізі Критеріїв оцінки затверджено наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 №567 «Про затвердження Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та Вичерпного переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 16.06.2017 за №753/30621 (далі – Наказ №567).

Звертаємо увагу, що наказом Міністерства фінансів України від 21.07.2017 №654, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 07.08.2017 за №966/30834 (далі – Наказ №654), який набрав чинності 12.08.2017, внесені зміни до Наказу №567.

Так, зокрема, відповідно до Наказу №654 письмові пояснення та копії документів, зазначені у переліку, платник податку подає до ДФС виключно в електронному вигляді засобами електронного зв’язку.

 

10. За ліцензії на алкоголь і сигарети підприємці

Дніпропетровщини сплатили більше 50 млн. грн.

З початку 2017 року місцеві бюджети Дніпропетровської області поповнилися на 50,5 млн. грн. від плати за ліцензії на право торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами, з яких 36,4 млн. грн. – від ліцензування роздрібної торгівлі.

Протягом січня – липня поточного року суб’єктам господарювання видано 8622 ліцензії на право роздрібної торгівлі підакцизними товарами, з яких: 4841 ліцензія на алкогольні напої та 3781 – на тютюнові вироби.

Разом з тим, протягом семи місяців 2017 року призупинено дію 1414 ліцензій за несвоєчасну сплату чергового платежу та анульовано 1443 ліцензії, у тому числі – 62 за порушення законодавства в частині продажу алкогольних та тютюнових товарів особам, які не досягли 18 років.

 

11. До уваги платників ПДВ: документи, достатні для

прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН

Головне управління ДФС у Дніпропетровській області нагадує, що у разі отримання квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування (далі – ПН/РК) в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) платник ПДВ має право подати на розгляд комісії Державної фіскальної служби України (далі – ДФС), яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову у такій реєстрації, письмові пояснення та/або копії документів, зазначені у підпункті «в» п.п.201.16.1 п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України зі змінами та доповненнями.

Вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – Перелік), у розрізі Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – Критерії оцінки), визначений наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 №567, що зареєстрований у Міністерстві юстиції України 16.06.2017 за №753/30621, (далі – Наказ №567).

Так, зокрема, для критерію, зазначеного у підпункті 2 пункту 6 Критеріїв оцінки такими документами є:

- договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами;

- договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції;

- первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи, інвентаризаційні описи, у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні;

- розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків;

- документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

З урахуванням змін, внесених наказом Міністерства фінансів України від 21.07.2017 №654 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 07.08.2017 за №966/30834) до Наказу №567, письмові пояснення та копії документів, зазначені у Переліку, платник податку подає до ДФС виключно в електронному вигляді засобами електронного зв’язку, визначеними ДФС.

ДФС постійно розміщує на офіційному веб-сайті відомості щодо засобів електронного зв’язку, якими можуть подаватись письмові пояснення та копії документів, зазначені у Переліку.

 

12. Щодо характерних помилок при заповненні податкової

звітності з екологічного податку за другий квартал 2017 року

Державною фіскальною службою України за результатами попереднього аналізу податкової звітності з екологічного податку за другий квартал 2017 року встановлено непоодинокі методологічні помилки заповнення податкової звітності, а саме.

  1. Платниками під час заповнення додатків до Податкової декларації екологічного податку, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 17.08.2015 №715, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 03.09.2015 за №1052/27497 (далі – Декларація), не враховано, що з 1 січня 2017 року Законом України від 20.12.2016 №1791-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році» збільшено на 12% ставки екологічного податку, що діяли у 2016 році.

Так, наприклад, деякими підприємствами за кодом забруднюючої речовини відходів 243.1.001 «Азоту оксиди» задекларовано зобов’язання за ставкою «1968,65» замість «2204,89».

  1. У колонці 3 додатків 1 – 3 до Декларації фактичний обсяг викидів або об’єкт оподаткування платниками зазначається у «кілограмах», а не у «тоннах», як передбачено додатками.
  2. У випадках коли коефіцієнт дорівнює «1», у колонці 5 додатка 2, колонках 5 та 6 додатка 3 до Декларації платниками замість «1» зазначається «0».
  3. У колонці 5 додатка 2, колонках 5 та 6 додатка 3 до Декларації платниками зазначається коефіцієнт інший, ніж передбачено Податковим кодексом України зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ), або замість коефіцієнта вказується ставка податку.

Так, відповідно до п.246.4 ст.246 ПКУ у разі розміщення відходів на звалищах, які не забезпечують повного виключення забруднення атмосферного повітря або водних об’єктів, ставки податку збільшуються у 3 рази. При цьому, платники у колонці 6 додатка 3 до Декларації зазначили, наприклад, коефіцієнти «3,3»; «5», «3,1» замість «1» або «3».

  1. У додатках 1 – 3 до Декларації платниками зазначається не безпосередній код забруднюючої речовини (відходів), а загальний – код групи забруднюючої речовини (відходів) або код зовсім не зазначається.
  2. У додатках 1 – 3 до Декларації платниками зазначається код однієї забруднюючої речовини (відходів), а ставка іншої.

Так, наприклад, платником зазначається код забруднюючої речовини «243.1.010» – це «Вуглеводні» (за нею згідно з ПКУ ставка – «124,61»), а ставка – «83,07» (згідно з ПКУ – це ставка забруднюючих речовин: «Водень хлористий», «Вуглецю оксид», «Тверді речовини», коди яких, відповідно, «243.1.008», «243.1.009» та «243.1.012»).

  1. Платниками заповнюється замість одного додатка до Декларації інший додаток.

Так, наприклад, замість додатка 3 «Розрахунок за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об’єктах» до Декларації за розміщення малонебезпечних відходів заповнено додаток 1 «Розрахунок за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення» до Декларації.

З урахуванням зазначеного, звертаємо увагу платників екологічного податку на забезпечення правильного заповнення усіх реквізитів звітності, застосування ставок та коефіцієнтів.

 

13. Затверджені нові форма Книги обліку доходів і витрат

та Порядок ведення обліку доходів і витрат для визначення

суми загального річного оподатковуваного доходу

Головне управління ДФС у Дніпропетровській області нагадує, що 11.08.2017 набрав чинності наказ Міністерства фінансів України від 23.06.2017 №591, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 18.07.2017 за №871/30739 (далі – Наказ №591).

Цим Наказом затверджені нові:

- форма Книги обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу (далі – Книга обліку);

- Порядок ведення обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу (далі – Порядок).

Порядок поширюється на фізичних осіб – платників податків (далі – платники податків), які отримують доходи та відповідно до розділу IV «Податок на доходи фізичних осіб» Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) зобов’язані подавати податкову декларацію про майновий стан і доходи (далі – декларація) та/або мають право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку, крім осіб, які перебувають на податковому обліку як самозайняті особи.

Порядок розроблено відповідно до положень ПКУ, згідно з підпунктом «а» пункту 176.1 статті 176 розділу IV якого платники податків ведуть облік у Книзі обліку.

Наказом №591 визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністерства доходів і зборів України від 11.12.2013 №794 «Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу та Порядку ведення обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 26.12.2013 за №2217/24749.

 

14. Оновлена форма довідки про подану декларацію про майновий

стан і доходи (про сплату або про відсутність податкових зобов’язань)

Головне управління ДФС у Дніпропетровській області нагадує, що 28.07.2017 набрав чинності наказ Міністерства фінансів України від 13.06.2017 №568, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 10.07.2017 за №839/30707 (далі – Наказ №568).

Наказом №568 затверджена форма довідки про подану декларацію про майновий стан і доходи (про сплату або відсутність податкових зобов’язань) (далі – Довідка) та Порядок її оформлення і видачі (далі – Порядок).

Довідка видається безоплатно у паперовій та/або електронній формах на підставі:

- заяви платника податків про видачу Довідки за формою, наведеною у додатку до Порядку (далі – Заява);

- податкової декларації про майновий стан і доходи (далі – Декларація).

Заява та Декларація подаються платником податків (уповноваженим представником) до контролюючого органу за місцем податкового обліку.

Заява складається з обов’язковим посиланням на відповідний пункт Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ), яким передбачено видачу контролюючим органом довідки, та зазначенням найменування підприємства (установи, організації), до якого (якої) довідку буде подано платником податків.

Заяву за вибором платника податку може бути подано засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Відповідно до п.179.3 ст.179 розділу IV ПКУ платники податку – резиденти, які виїжджають за кордон на постійне місце проживання, зобов’язані подати до контролюючого органу Декларацію не пізніше 60 календарних днів, що передують виїзду (п.5 Порядку).

Довідка видається контролюючим органом за місцем податкового обліку:

- платникам податків, які звернулися відповідно до п.179.12 ст.179 розділу IV ПКУ, – протягом 10 календарних днів з дати отримання заяви;

- платникам податку – резидентам, які виїжджають за кордон на постійне місце проживання та які звернулися відповідно до п.179.3 ст.179 розділу IV ПКУ, – протягом 30 календарних днів після надходження податкової декларації та сплати належної суми податку.

Наказом №568 також визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністерства доходів і зборів України від 11.12.2013 №795 «Про затвердження форми довідки про подану декларацію про майновий стан і доходи (про сплату податку на доходи фізичних осіб та про відсутність податкових зобов’язань з такого податку) та Порядку її заповнення», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 09.01.2014 за №8/24785.

 

15. Критерії подання спрощеної податкової

декларації з податку на прибуток

Під час проведення семінару з платниками фахівці ДПІ у Соборному районі                     м. Дніпра повідомили, що 15.08.2017 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 09 серпня 2017 року № 592 «Про затвердження Порядку переходу платників податку на прибуток підприємств до подання спрощеної податкової декларації з такого податку та форми спрощеної податкової декларації з податку на прибуток підприємств, який оподатковується за ставкою 0 відсотків відповідно до пункту 44 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України» (далі - Постанова). Постанову опубліковано в газеті «Урядовий кур'єр» від 15.08.2017 №151.

Пунктом 44 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі - Кодекс) визначено, що на період до 31 грудня 2021 року застосовується ставка 0 відсотків для платників податку на прибуток, у яких річний дохід, визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний період, не перевищує 3 мільйонів гривень та розмір нарахованої за кожний місяць звітного періоду заробітної плати (доходу) кожному з працівників, які перебувають з платником податку у трудових відносинах, є не меншим як 2 мінімальні заробітні плати, розмір якої встановлено законом, та які відповідають одному із таких критеріїв:

а) утворені в установленому законом порядку після 01 січня 2017 року;

б) діючі, у яких протягом трьох послідовних попередніх років (або   протягом усіх попередніх періодів, якщо з моменту їх утворення пройшло менше трьох років) щорічний обсяг доходів задекларовано в сумі, що не перевищує 3 мільйонів гривень, та у яких середньооблікова кількість працівників протягом цього періоду становила від 5 до 20 осіб;

в) які були зареєстровані платниками єдиного податку в установленому законодавством порядку в період до 01 січня 2017 року та у яких за останній календарний рік обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) становив до 3 мільйонів гривень та середньооблікова кількість працівників становила від 5 до 50 осіб.

Постановою визначено, що платники податку на прибуток підприємств, які відповідають критеріям, визначеним пунктом 44 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, і мають право застосовувати ставку податку 0 відсотків, за результатами кожного звітного (податкового) періоду складають спрощену податкову декларацію із зазначеного податку за встановленою формою та подають її контролюючому органові у строк, встановлений Кодексом для річного звітного (податкового) періоду.

У разі коли за результатами звітного (податкового) періоду відсутні підстави для застосування ставки податку на прибуток підприємств 0 відсотків, платники податку подають контролюючому органові податкову декларацію із зазначеного податку в порядку, встановленому Кодексом.

 

16. Реєстрація податкової накладної по операціям

звільненим від оподаткування не зупиняється

Під час проведення семінару з платниками фахівці ДПІ у Соборному районі                     м. Дніпра повідомили,  що відповідно до п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ зі змінами та доповненнями з 01.07.2017 реєстрація податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) може бути зупинена у разі відповідності такої податкової накладної/розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН.

Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН (далі-Критерії), затверджені наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 № 567, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 16.06.2017 за № 753/30621 (далі – Наказ №567).

Оцінка ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН, здійснюється ДФС шляхом проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування Критеріям (далі - Моніторинг).

Відповідно до п. 5 Наказу №567  усі податкові накладні/розрахунки коригування, що подаються на реєстрацію в ЄРПН з метою оцінки ступеня ризиків, достатніх для їх зупинення, до проведення Моніторингу, за результатами якого можливе зупинення їх реєстрації, перевіряються ДФС, зокрема відповідно до такої ознаки: податкова накладна, яка не підлягає наданню отримувачу (покупцю) та/або складена за операцією, що є звільненою від оподаткування.

У разі якщо за результатами перевірки ДФС встановлено, що податкова накладна/ розрахунок коригування відповідають зазначеній ознаці, - така податкова накладна/розрахунок коригування не підлягають Моніторингу.

Тобто податкова накладна/розрахунок коригування, які не підлягають наданню отримувачу (покупцю) та/або складені за операцією, що є звільненою від оподаткування, не підпадають під Моніторинг та їх реєстрація не зупиняється.

 

17. Змінено Порядок відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об’єднаннями

Під час проведення семінару з платниками фахівці ДПІ у Соборному районі                     м. Дніпра повідомили, що 11.08.2017 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 04.07.2017 № 571 (далі – Постанова № 571), якою внесено зміни до абзацу першого пункту 1 Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об’єднаннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 № 138. Постанову № 571 опубліковано у газеті «Урядовий кур’єр» від 11.08.2017 №149.

Постановою №571 зменшено з 75% до 40% частину чистого прибутку (доходу), що відраховується до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об’єднаннями для державних підприємств «Національна енергетична компанія «Укренерго»» та «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»».

Строк дії Постанови № 571 – до 1 липня 2018 року.

 

18. Податкова декларація  з транспортного податку: зміни

Під час проведення семінару з платниками фахівці ДПІ у Соборному районі                     м. Дніпра повідомили, що 15.08.2017 набрав чинності наказ Міністерства фінансів України від 27.06.2017 № 595, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 19.07.2017 за №879/30747 (далі – Наказ № 595). Наказ № 595 опубліковано у бюлетені «Офіційний вісник України» від 15.08.2017 №64.

 Наказом № 595 у новій редакції викладена форма Податкової декларації з транспортного податку (далі – Декларація), що затверджена наказом Міністерства фінансів України від 10.04.2015 № 415, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 28.04.2015 за №474/26919.

Зміни, внесені до Декларації, зумовлені набранням чинності Законом України від 21.12.2016 №1797-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні», яким змінена редакція п.п.267.2.1 п.267.2 ст.267 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) у частині визначення об’єкта оподаткування транспортним податком. Зокрема, до критеріїв визначення вартості транспортного засобу включено тип пального.

Нагадаємо, що згідно з п.п.267.6.4п. 267.6 ст. 267  ПКУ таку Декларацію подають платники транспортного податку – виключно юридичні особи. Вони самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцем реєстрації об’єкта оподаткування Декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст. 46 ПКУ, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.

 

20. За користування автомобілем з іноземною реєстрацією, строк

перебування якого в України минув, передбачені штрафні санкції

Власників транспортних засобів з іноземною реєстрацією, які ввезені в режимі «транзиту» або тимчасово для особистого користування,  у разі  порушення термінів перебування на території України  таких транспортних засобів, їх власникам загрожують штрафні санкції. Про це розповів заступник директора Департаменту організації протидії митним правопорушенням ДФС Олексій Сівірін.

«Відповідальність за перевищення встановленого строку транзитного переміщення транспортних засобів передбачена ст. 470 Митного кодексу України. Якщо таке перевищення не більше однієї доби, то власнику загрожує попередження або штраф у розмірі 170 грн. У випадку перевищення більш ніж на 1 добу, але не більше ніж на 10 діб, штраф складає 3400 грн, якщо понад 10 діб, то сума штрафу зростає до 8500 гривень», - зазначив Олексій Сівірін.

Так, за 7 місяців поточного року працівниками митниць ДФС було виявлено 8979 таких правопорушень. Власникам нараховано штрафів на суму 46,6 млн. гривень.

За порушення термінів тимчасового ввезення транспортних засобів з іноземною реєстрацією (ст.. 481 Митного кодексу України) суми штрафів значно більші.

За перевищення не більш ніж на 3 доби загрожує штраф у розмірі 850 грн., більш ніж на 3 доби, але не більш ніж на 10 діб та у разі, якщо протягом року ця особа вже притягалась до відповідальності за вчинення такого правопорушення – 5100 грн. За перевищення більш ніж на 10 діб доведеться сплатити вже 17 тис. грн.

За порушення ст. 481 Митного кодексу лише протягом січня-липня 2017 року порушникам нараховано до сплати 22,1 млн. грн., що вже перевищило показник всього 2016 року. Для порівняння – протягом 2015 та 2016 років ці суми складали 16,5 млн. грн.. та 16,8 млн. грн.. відповідно.

Однак найбільші суми штрафів доведеться сплатити тим громадянам, які використовують ввезені транспортні засоби з іноземною реєстрацією в інших цілях, наприклад, комерційних. Штраф за таке порушення складає 300% несплаченої суми митних платежів. Так, протягом 2017 року було виявлено 164 таких порушення, власникам транспортних засобів нараховано 69,9 млн. грн. штрафів. У 2015 та 2016 роках суми нарахованих штрафів складали 44,1 млн. грн. та 155,2 млн. грн.. відповідно.

 

21. Щодо довідки про подану декларацію

Під час проведення семінару з платниками фахівці ДПІ у Соборному районі                     м. Дніпра повідомили, що платник податків може звернутися до контролюючого органу та отримати довідку про подану декларацію про майновий стан і доходи, а саме про сплату або відсутність податкових зобов’язань.

Наказ Міністерства фінансів України від 13.06.2017 № 568 затвердив форму довідки про подану декларацію про майновий стан і доходи (про сплату або відсутність податкових зобов'язань) та Порядок оформлення і видачі цієї довідки.

Довідка видається безоплатно у паперовій та/або електронній формах на підставі:

- заяви платника податків про видачу Довідки (за встановлено формою, яка затверджена наказом Мінфіну від 13.06.2017 №568);

- податкової декларації про майновий стан і доходи (затверджена наказом Мінфіну №859 від 02.10.2015р зі змінами та доповненнями).

Заява та податкова декларація подаються платником податків (уповноваженим представником) до контролюючого органу за місцем податкового обліку.

Заяву про видачу довідки за вибором платника податку може бути подано засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Заява складається з обов'язковим посиланням на відповідний пункт Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – Кодекс), яким передбачено видачу контролюючим органом довідки, та зазначенням найменування підприємства (установи, організації), до якого (якої) довідку буде подано платником податків.

Зокрема, підстави:

 - для платників податків – резидентів, які виїжджають за кордон на постійне місце проживання та зобов’язані подати до контролюючого органу податкову декларацію не пізніше 60 календарних днів, що передують виїзду - п.179.3 ст.179 Податкового кодексу;

 - на вимогу інших підприємства (установи, організації) - на підставі п.179.12 ст.179 Податкового кодексу .

Звертаємо увагу, що довідка видається контролюючим органом за місцем податкового обліку:

- платникам податків, які звернулися відповідно до пункту 179.12 статті 179 розділу IV Кодексу, - протягом 10 календарних днів з дати отримання заяви;

- платникам податку - резидентам, які виїжджають за кордон на постійне місце проживання та які звернулися відповідно до пункту 179.3 статті 179 розділу IV Кодексу, - протягом 30 календарних днів після надходження податкової декларації та сплати належної суми податку.

 

22.  Електронний кабінет платника

Електронний кабінет реалізований у вигляді захищеного Інтернет-порталу для платників податків, робота в якому здійснюється у режимі реального часу та не вимагає використання жодного додаткового програмного забезпечення.

Модернізований сервіс включає дві функціональні частини:

- відкрита (загальнодоступна);

- приватна (особистий кабінет).

Електронний кабінет працює цілодобово, крім часу, необхідного для проведення технічного обслуговування, та забезпечує такі можливості для платника податків:

- перегляд в режимі реального часу даних оперативного обліку, системи електронного адміністрування податку на додану вартість, системи електронного адміністрування реалізації пального;

- одержання інформації у вигляді документа, який формується автоматизовано, шляхом вивантаження інформації з електронного кабінету із накладенням електронного підпису посадової особи та печатки контролюючого органу в т.ч (документа про стан розрахунків, довідок та інших документів, які видаються податковими органами);

- надання заяви про повернення помилково або надлишково сплачених сум податків, про перехід на спрощену систему оподаткування;

- автоматизоване визначення обов’язкових для подання платником податків форм податкової звітності, рахунків для сплати податків конкретним платником податків;

- заповнення, перевірки та подання податкових декларацій до контролюючого органу;

- реєстрація податкових накладних та розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних в Єдиному реєстрі акцизних накладних;

- отримання повідомлень про проведення податкових перевірок, отримання актів та довідок за наслідками перевірок;

- адміністративне оскарження рішень контролюючих органів;

- перевірка статусу контрагента за базами даних Мінфіну (статус реєстрації платником ПДВ, наявність порушень податкового законодавства, наявність податкового боргу);

- внесення змін до реєстраційних даних платника податку;

- взяття на облік на митниці, подання заяв та інших документів для отримання сертифікатів походження EUR.1;

- реєстрація РРО, подання звітності про використання РРО;

Передбачається також впровадження програмного продукту, який автоматично спрямовуватиме довідку про відсутність заборгованості в он-лайн систему публічних закупівель proZorro, що буде досить зручно для суб’єктів господарювання.

Вхід до Електронного кабінету платника здійснюється через офіційний веб-портал ДФС з використанням електронного цифрового підпису (ЕЦП).

 

23. Інформація щодо розміщення пунктів реєстрації користувачів АЦСК ІДД та перелік документів, необхідних для отримання посилених сертифікатів ключів, розміщена на інформаційному ресурсі АЦСК ІДД

Під час проведення семінару з платниками фахівці ДПІ у Соборному районі                     м. Дніпра нагадали, що детальну інформацію щодо режиму роботи, розміщення віддалених пунктів реєстрації користувачів Акредитованого центру сертифікації ключів Інформаційно-довідкового департаменту ДФС (АЦСК ІДД) можна отримати на офіційному інформаційному ресурсі АЦСК ІДД (acskidd.gov.ua/головна /«Контакти»).

Перелік документів, необхідних для отримання посилених сертифікатів ключів, наведено в розділі «Підготовка документів та реєстрація», розміщеного на офіційному інформаційному ресурсі АЦСК ІДД acskidd.gov.ua/головна/«Реєстрація користувачів».

 

24. У разі зупинення реєстрації ПН/РК,

граничні строки реєстрації перериваються на період зупинення реєстрації

Під час проведення семінару з платниками фахівці ДПІ у Соборному районі                     м. Дніпра повідомили, що з  1 липня 2017 року запроваджено систему автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних / розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних / розрахунків коригування в ЄРПН (далі – СМ КОР).

Тобто, реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування в ЄРПН може бути зупинена у разі відповідності сукупності критеріїв оцінки ступенів ризиків, достатніх для зупинення їх реєстрації в ЄРПН.

Податкова накладна / розрахунок коригування, реєстрацію якої в ЄРПН було зупинено, реєструється у день настання однієї із таких подій:

а) прийнято рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в ЄРПН;

б) набрало законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної / розрахунку коригування в ЄРПН.

Тобто податкова накладна / розрахунок коригування реєструються датою внесення їх до ЄРПН.

Платник податку має право зареєструвати податкову накладну та/або розрахунок коригування в ЄРПН протягом 365 календарних днів, що наступають за датою виникнення податкових зобов'язань, відображених у відповідній податковій накладній та/або розрахунку коригування.

Перебіг зазначеного строку переривається на період зупинення їх реєстрації та відновлюється з дня припинення процедури зупинення їх реєстрації.

При цьому, у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в ЄРПН на підставі відповідності критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення, штрафні санкції не застосовуються на період зупинення такої реєстрації до прийняття рішення щодо відновлення реєстрації таких податкових накладних / розрахунків коригування.

Зазначена норма передбачена п. 201.10 ст. 201, п.п. 210.16.4 ст. 201 та п. 120 1.1 ст. 120 1 Податкового кодексу України.

 

25. Якщо житлова або нежитлова нерухомість розміщені в різних населених пунктах, для проведення звірки фізична особа-платник податку на нерухоме майно може звернутись до фіскального органу за місцем проживання

Під час проведення семінару з платниками фахівці ДПІ у Соборному районі                     м. Дніпра повідомили, що фізична особа власник декількох об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, розміщених в різних населених пунктах, для проведення звірки даних щодо таких об’єктів може звернутись до фіскального органу за місцем проживання (реєстрації).

Така звірка даних проводиться щодо:

-об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку;

-розміру загальної площі об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку;

-права на користування пільгою із сплати податку;

-розміру ставки податку;

-нарахованої суми податку.

У разі виявлення розбіжностей між даними фіскальних органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, фіскальний орган за місцем проживання (реєстрації) платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення.

Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

 

26. Форма № 20- ОПП: порядок заповнення відповідних граф розділу 3 

Під час проведення семінару з платниками фахівці ДПІ у Соборному районі                     м. Дніпра повідомили, що заповнення розділу 3 «Відомості про об’єкти оподаткування платника податків» повідомлення про об’єкти оподаткування або об’єкти, пов’язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (форма № 20-ОПП) здійснюється відповідно до Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29.12.2011 за № 1562/20300 зі змінами.

Графа 3 «Тип об’єкта оподаткування» заповнюється відповідно до рекомендованого довідника типів об’єктів оподаткування (далі – довідник), що оприлюднений на офіційному веб-сайті Центрального контролюючого органу та розміщений на інформаційних стендах у контролюючих органах.

Графа 4 «Найменування об’єкта оподаткування» (зазначити у разі наявності) заповнюється, якщо об’єкт оподаткування обліковується з найменуванням. У разі наявності декількох однакових типів об’єктів оподаткування, у яких відсутнє найменування, у цій графі можна зазначити інвентарний номер об’єкта.

Якщо однотипні об’єкти оподаткування розташовані за різним місцезнаходженням, то їх необхідно зазначати як окремі об’єкти оподаткування.

Підпунктом 14.1.129 п. 14.1 ст. 14 розд. І Податкового кодексу України (далі – ПКУ) визначено поняття «об’єкти житлової нерухомості», це, зокрема, будівлі, віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду, дачні та садові будинки.

Будівлі, віднесені до житлового фонду, поділяються на такі типи: житловий будинок, прибудова до житлового будинку, квартира, котедж, кімнати у багатосімейних (комунальних) квартирах.

Підпунктом 14.1.129 прим.1 п. 14.1 ст. 14 розд. І ПКУ визначено поняття об’єктів нежитлової нерухомості, це – будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду.

У нежитловій нерухомості виділяють: будівлі готельні, офісні, торговельні, гаражі, будівлі промислові та склади, будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки), господарські (присадибні) будівлі, інші будівлі.

Оскільки типи об’єктів оподаткування «Приміщення» та «Нежитлове приміщення» є узагальненими, тому при заповненні повідомлення за формою № 20-ОПП, у якому вказується об’єкт житлової (нежитлової) нерухомості, із довідника необхідно обрати той тип об’єкта оподаткування, який за своїм функціональним призначенням найбільш відповідає поняттю, визначеному названими статтями Кодексу.

Інформація про об’єкти оподаткування, такі як товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) відображається у відповідній податковій звітності платника податків (податкові декларації з податку на прибуток, з податку на додану вартість, податковий розрахунок за ф. № 1ДФ тощо), тому про такі об’єкти оподаткування не потрібно повідомляти у повідомленні за формою № 20-ОПП. (Загальнодоступний інформаційно-довідковий ресурс ДФС України (категорія119.11)).

 

27. Платник податків може укласти договір про визнання електронних документів через сервіс «Електронний кабінет платника»

Під час проведення семінару з платниками фахівці ДПІ у Соборному районі                     м. Дніпра повідомили, що договір про визнання електронних документів (далі – Договір) укладається відповідно до норм законів України від 22 травня 2003 року № 851-IV «Про електронні документи та електронний документообіг», Закону України від 22 травня 2003 року № 852-IV «Про електронний цифровий підпис» та положень Інструкції з підготовки та подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв’язку, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008 № 233, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 16.04.2008 за № 320/15011 (далі – Інструкція).

ДФС України забезпечується функціонування «Електронного кабінету платника» (далі – ЕКП), вхід до якого здійснюється за адресою: http://cabinet.sfs.gov.ua з використанням електронно-цифрового підпису Акредитованого центру сертифікації ключів.

Для входу до приватної частини особистого кабінету необхідно перейти за вкладкою «Вхід до особистого кабінету». Далі необхідно обрати особистий електронний ключ, вибравши відповідний файл з електронного носія, в головному меню ЕКП обрати розділ «Ведення звітності» - «Тип форми» - «Запити» - «Створити запит» - «Договір».

Договір підписується електронними цифровими підписами (далі – ЕЦП) посадових осіб платника податків - юридичної особи або фізичної особи - підприємця і ЕЦП, що є аналогом відбитка печатки (за наявності) у порядку і за дотримання умов, визначених в абзацах другому - четвертому п.п. 7.1 п. 7 розд. III Інструкції, та надсилається електронною поштою до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків.

Відповідно до п.п. 6.4 п. 6 розд. ІІІ Інструкції контролюючий орган, де зареєстрований платник, звіряє реквізити, вказані у Договорі, з реєстраційними даними платника податків в контролюючому органі. У разі невідповідності реквізитів повертає платнику податків його електронний носій та надані примірники договору.

Підпунктами 7.4 - 7.5 п. 7 розд. ІІІ Інструкції визначено, що перша квитанція є підтвердженням платнику податків передачі його податкових документів в електронному вигляді до контролюючого органу засобами телекомунікаційного зв’язку. Ця квитанція надсилається контролюючими органами на електронну адресу платника податків, з якої було надіслано податкову звітність. Другий примірник першої квитанції в електронному вигляді зберігається в контролюючому органі. Якщо на електронну адресу платника податків не надійшла перша квитанція, то податковий документ вважається неодержаним.

Підтвердженням платнику податків прийняття його податкових документів до бази даних контролюючого органу є друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, в якій визначаються реквізити прийнятого податкового документа в електронній формі, відповідність податкового документа в електронній формі затвердженому формату (стандарту) електронного документа, результати перевірки ЕЦП, інформація про платника податків, дата та час приймання, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова звітність, та дані про відправника квитанції. На цю квитанцію накладається ЕЦП контролюючого органу, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв’язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в контролюючому органі.

Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до закінчення строку чинності посилених сертифікатів відкритих ключів. Якщо платник податків подає до органу ДФС нові посилені сертифікати ЕЦП, цей договір вважається пролонгованим до закінчення терміну чинності нових посилених сертифікатів ключів (Додаток 1 до Інструкції).

Підтвердження передачі податкових документів в електронному вигляді до контролюючого органу платник податків може переглянути у вкладці «Вхідні/вихідні документи» приватної частини особистого кабінету.

Платником укладається один Договір з контролюючим органом за основним місцем обліку, який надає право подавати електронні документи до будь-якого контролюючого органу, в якому такий платник перебуває на обліку. (Загальнодоступний інформаційно-довідковий ресурс ДФС України (категорія135.03)).

 

28. Господарська діяльність не проводилася: чи зобов’язані

платники ПДВ подавати податкові декларації за ці періоди

Під час проведення семінару з платниками фахівці ДПІ у Соборному районі                     м. Дніпра повідомили, що згідно із п. 49.2 ст. 49 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2275-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) платник податків зобов’язаний за кожний встановлений ПКУ звітний період, в якому виникають об’єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог ПКУ подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

Водночас, абзацом другим п. 40.1 ст. 40 ПКУ передбачено, що у разі якщо іншими розділами ПКУ або законами з питань митної справи визначається спеціальний порядок адміністрування окремих податків, зборів, платежів, використовуються правила, визначені в іншому розділі або законі з питань митної справи.

Так, відповідно до п. 200.4 ст. 200 ПКУ при від’ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 ст. 200 ПКУ, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до ПКУ) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п. 200 прим. 1.3 ст. 200 прим. 1 ПКУ на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу –

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п. 200 прим. 1.3 ст. 200 прим. 1 ПКУ на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов’язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Підпунктом 5 п. 5 розд. V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за № 159/28289 (далі – Порядок), визначено, що сума від’ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1 + рядок 20.3 податкової декларації з податку на додану вартість (далі – декларація)), відображається у рядку 21 Декларації та переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 9 розділу ІІІ Порядку передбачено, що декларація подається платником за звітний період, в якому виникають об’єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог ПКУ.

Таким чином, якщо платником податку господарська діяльність протягом звітного (податкового) періоду не проводилась, але такий платник податку має суми від’ємного значення попередніх періодів, що підлягають відображенню в декларації звітного (податкового) періоду, то Декларація за такий звітний (податковий) період подається.

У разі якщо платником податку господарська діяльність протягом звітного (податкового) періоду не проводилась та відсутні показники, які підлягають декларуванню (в тому числі суми від’ємного значення попередніх періодів), то декларація за такий звітний (податковий) період на підставі п. 49.2 ст. 49 ПКУ не подається. (Загальнодоступний інформаційно-довідковий ресурс ДФС України (категорія 101)).

 

29. Платники податку на нерухоме майно можуть

звернутися до ЦОП для звірки даних

Під час проведення семінару з платниками фахівці ДПІ у Соборному районі                     м. Дніпра повідомили, що громадяни мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем проживання (реєстрації) для проведення звірки даних:

- об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають  у власності платника податку;

- розміру загальної площі об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку;

- права на користування пільгою із сплати податку;

- розміру ставки податку;

- нарахованої суми податку.

Контролюючі органи надсилають податкові повідомлення-рішення про сплату податків за місцем проживання (реєстрації) платника податків, де зазначається сума податку та відповідні платіжні реквізити органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об’єктів нерухомості.

Сплатити податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, платники мають протягом 60 днів з дня отримання податкового повідомлення-рішення. Саме протягом цього часу платник має право, у випадку незгоди із визначеною сумою, звернутися до податкових органів для звірки даних.

Якщо громадянин не отримав такого повідомлення, але є платником цього податку, оскільки володіє житловими будинками площею понад 120 кв.м., квартирами площею понад 60 кв.м., різними типами об’єктів житлової нерухомості (в тому числі їх частками) площею понад 180 кв.м. чи об’єктами нежитлової нерухомості, а також у разі незгоди з розрахунком податку чи виявленням розбіжностей щодо зазначеної у ньому інформації про об’єкт нерухомості, йому також слід звернутися з оригіналами документів про право власності на нерухоме майно до фіскальних органів за місцем своєї реєстрації для звірки.

 

  1. Увага!Платників ПДВ!

ДПІ у Соборному районі м. Дніпра повідомляє, що з метою оперативного розгляду проблемних питань, які виникають у платників податків у зв’язку з запровадженням системи автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризику, достатніх для зупинки реєстраціїтаких податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН (СМ КОР) в ДПІ у Соборному районі м. Дніпра запроваджено щоденне  (з понеділка по п’ятницю з 14-00 до 17-00) проведення  сеансів телефонного зв’язку «гаряча лінія» за номером  (056) 776-74-86.

 

  1. Платникам ПДВ

Під час проведення семінару з платниками фахівці ДПІ у Соборному районі                     м. Дніпра повідомили, що згідно із п. 49.2 ст. 49 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2275-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) платник податків зобов’язаний за кожний встановлений ПКУ звітний період, в якому виникають об’єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог ПКУ подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

Водночас, абзацом другим п. 40.1 ст. 40 ПКУ передбачено, що у разі якщо іншими розділами ПКУ або законами з питань митної справи визначається спеціальний порядок адміністрування окремих податків, зборів, платежів, використовуються правила, визначені в іншому розділі або законі з питань митної справи.

Так, відповідно до п. 200.4 ст. 200 ПКУ при від’ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 ст. 200 ПКУ, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до ПКУ) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п. 200 прим. 1.3 ст. 200 прим. 1 ПКУ на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу –

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п. 200 прим. 1.3 ст. 200 прим. 1 ПКУ на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов’язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Підпунктом 5 п. 5 розд. V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за № 159/28289 (далі – Порядок), визначено, що сума від’ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1 + рядок 20.3 податкової декларації з податку на додану вартість (далі – декларація)), відображається у рядку 21 Декларації та переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 9 розділу ІІІ Порядку передбачено, що декларація подається платником за звітний період, в якому виникають об’єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог ПКУ.

Таким чином, якщо платником податку господарська діяльність протягом звітного (податкового) періоду не проводилась, але такий платник податку має суми від’ємного значення попередніх періодів, що підлягають відображенню в декларації звітного (податкового) періоду, то Декларація за такий звітний (податковий) період подається.

У разі якщо платником податку господарська діяльність протягом звітного (податкового) періоду не проводилась та відсутні показники, які підлягають декларуванню (в тому числі суми від’ємного значення попередніх періодів), то декларація за такий звітний (податковий) період на підставі п. 49.2 ст. 49 ПКУ не подається.

 

32. Чи може фізична особа-підприємець платник єдиного податку другої групи надати в оренду нерухомість юридичній особі як фізична особа, якщо такий вид діяльності зазначено у реєстрі платників єдиного податку?

Під час проведення семінару з платниками фахівці ДПІ у Соборному районі                     м. Дніпра повідомили, що відповідно до п.п. 2 п. 291.4 ст. 291 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) до другої групи платників єдиного податку належать фізичні особи – підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:

не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;

обсяг доходу не перевищує 1500000 гривень.

Дія цього підпункту не поширюється на фізичних осіб – підприємців, які надають посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна (група 70.31 КВЕД ДК 009:2005), а також здійснюють діяльність з виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння. Такі фізичні особи – підприємці належать виключно до третьої групи платників єдиного податку, якщо відповідають вимогам, встановленим для такої групи;

Згідно з п. 1 ст. 320 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV зі змінами та доповненнями власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом. Вказане положення також стосується використання майна, яке надається в оренду підприємцем на спрощеній системі оподаткування.

Не можуть бути платниками єдиного податку першої – третьої груп, зокрема фізичні особи – підприємці, які надають в оренду земельні ділянки, загальна площа яких перевищує 0,2 гектара, житлові приміщення та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 100 квадратних метрів, нежитлові приміщення (споруди, будівлі) та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 300 квадратних метрів (п.п. 291.5.3 п. 291.5 ст. 291 ПКУ).

Отже, фізична особа – підприємець платник єдиного податку другої групи, яка обрала вид господарської діяльності «Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна», не має права надавати в оренду нерухомість юридичній особі як фізична особа.

 

33. Чи має право фізична особа - платник єдиного податку здійснювати

види діяльності, які не зазначені в його облікових даних?

Під час проведення семінару з платниками фахівці ДПІ у Соборному районі                     м. Дніпра повідомили, що відповідно до ст.42 Господарського кодексу України (далі – ГКУ) підприємництво – це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно з ст.42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Пунктом 291.3 ст.291 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) визначено, що фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим гл.1 р.XIV ПКУ, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених п.297.1 ст.297 ПКУ, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених гл.1 р.ХІV ПКУ, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності (п.291.2 ст.291 ПКУ).

У разі якщо фізична особа - підприємець отримує інші доходи, ніж від провадження підприємницької діяльності, у межах обраних ним видів такої діяльності, такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими ПКУ для платників податку - фізичних осіб (п.177.6. ст.177 ПКУ).

Отже, фізична особа – підприємець – платник єдиного податку не має права здійснювати в межах підприємницької діяльності такі види діяльності, які не зазначені в його облікових даних.

 

34. Чи передбачена відповідальність за неподання

фізичною особою-підприємцем платником єдиного податку

третьої групи заяви щодо зміни видів діяльності?

Під час проведення семінару з платниками фахівці ДПІ у Соборному районі                     м. Дніпра повідомили, що відповідно до п.299.7 ст.299 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) до реєстру платників єдиного податку вносяться відомості про платника єдиного податку, зокрема види господарської діяльності.

Згідно з п.п.298.3.1 п.298.3 ст.298 ПКУ платники єдиного податку у разі зміни відомостей, внесених до реєстру платників єдиного податку, мають надати заяву, до якої, зокрема включаються відомості про зміну видів господарської діяльності.

У разі зміни податкової адреси суб’єкта господарювання, місця провадження господарської діяльності заява подається платниками єдиного податку третьої групи разом з податковою декларацією за податковий (звітний) період, у якому відбулися такі зміни (п.298.6 ст.298 ПКУ).

Для забезпечення відображення у реєстрі платників єдиного податку достовірної інформації про види господарської діяльності фізична особа – підприємець – платник єдиного податку третьої групи у разі зміни видів господарської діяльності протягом податкового (звітного) періоду повинна подати разом з податковою декларацією за податковий (звітний) період, у якому відбулися такі зміни, заяву про внесення змін до реєстру платників єдиного податку.

Разом з цим у разі здійснення видів діяльності, не зазначених у реєстрі платників єдиного податку платники єдиного податку зобов’язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених ПКУ, з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності (п.п.7 п.п.298.2.3 п.298.2 ст.298 ПКУ).

Також, у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої – третьої груп вимог, встановлених гл. 1 «Спрощена система оподаткування, обліку та звітності» розд. XIV ПКУ, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої – третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб’єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом (п.299.11 ст.299 ПКУ).

 

35. До уваги платників - податковий календар!

Понеділок, 28 серпня 2017 року останній день сплати:

  • єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування гірничими підприємствами за липень.

Вівторок, 29 серпня 2017 року останній день подання:

  • податкової декларації з податку на прибуток підприємств виробниками сільськогосподарської продукції за період з 01.07.2016 р. по 30.06.2017 р.

Останній день сплати:

  • плати за землю фізичними особами за липень***
  • податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, фізичними особами***

_______________
*** Плата за землю та податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

 

36. Чи необхідно застосовувати РРО підприємцю на

другій групі єдиного податку при розрахунках через еквайрінг?

Під час проведення семінару з платниками фахівці ДПІ у Соборному районі                     м. Дніпра повідомили, що реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при продажу товарів (крім технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту) (наданні послуг) фізичними особами – підприємцями, які відносяться відповідно до Податкового кодексу України (алі – ПКУ) до груп платників єдиного податку, що не застосовують реєстратори розрахункових операцій (п.6 ст.9 Закону України від 06.07.1995 року №265/95-ВР).

Відповідно до п.296.10 ст. 296 ПКУ реєстратори розрахункових операцій не застосовуються платниками єдиного податку другої групи (фізичні особи – підприємці) незалежно від обраного виду діяльності, обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 1 000 000 гривень. У разі перевищення в календарному році обсягу доходу понад 1 000 000 гривень застосування реєстратора розрахункових операцій для такого платника єдиного податку є обов’язковим.

Застосування реєстратора розрахункових операцій розпочинається з першого числа першого місяця кварталу, наступного за виникненням такого перевищення, та продовжується у всіх наступних податкових періодах протягом реєстрації суб’єкта господарювання як платника єдиного податку. Норми цього пункту не поширюються на платників єдиного податку, які здійснюють реалізацію технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту.

Еквайринг - послуга технологічного, інформаційного обслуговування розрахунків за операціями, що здійснюються з використанням електронних платіжних засобів у платіжній системі (Закон України від 05.04.2001 року  № 2346-III).

Враховуючи вищенаведене, фізичні особи-підприємці – платники єдиного податку другої групи, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, не застосовують реєстратори розрахункових операцій, якщо не здійснюють реалізацію технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному  ремонту та обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 1 000 000 гривень.

 

37. Внесено зміни до критеріїв оцінки ступеня ризиків

для зупинення реєстрації податкових накладних

Під час проведення семінару з платниками фахівці ДПІ у Соборному районі                     м. Дніпра повідомили, що наказом Міністерства фінансів України від 21.07.2017 № 654, який набрав чинності з 12.08.2017 р., внесено зміни до Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджених  наказом Мінфіну від 13.06.2017 р. №567.

Зокрема, підпункт 1 пункту 6 Критеріїв викладено в новій редакції, а саме:

"обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній / розрахунку коригування, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, у 1,5 разу більший за величину, що дорівнює залишку різниці обсягу придбання на митній території України такого товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 01 січня 2017 року в отриманих податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих в Реєстрі, і митних деклараціях, та обсягу постачання відповідного товару/послуги, зазначеного у податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих з 01 січня 2017 року в Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 75 % загального такого залишку) товарів з кодами згідно з УКТ ЗЕД, які визначаються ДФС, та відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в інформації, поданій платником податку за встановленою формою, як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється)".

Крім того, змінами передбачено, що письмові пояснення та копії документів платник податку подає до ДФС виключно в електронному вигляді засобами електронного зв'язку із застосуванням електронного цифрового підпису.

 

38. Глеб Мілютін: Заборгованість з відшкодування

податку на додану вартість cкоротилася на 98 %

З початку введення в дію електронної системи автоматичного відшкодування податку на додану вартість, відбулося скорочення загальної заборгованості з відшкодування ПДВ на 98%, або 92,6 млн грн. Про це повідомив начальник Головного управління ДФС в Одеській області Глеб Мілютін.

Від старту системи автоматичного відшкодування ПДВ з 1 квітня 2017 року  загальна заборгованість становила 94,4 млн грн, за в перший місяць роботи електронного режиму борг скоротився до 66,5 млн грн. На 1 серпня цей показник склав 11,6 млн грн, а на 14 серпня він становить лише 1,9 млн грн.

Також фіскальна служба області спостерігає зменшення на 30%, або на 164,4 млн грн обсягів сум ПДВ, заявлених до відшкодування, порівняно із січнем-липнем минулого року.

«Це пов’язано, у першу чергу, із впровадженням системи моніторингу ризикових податкових накладних, яка ускладнила використання різноманітних схем ухилення, що працювали на створення фіктивних сум податку на додану вартість», - вважає Глеб Мілютін.

Всього за сім місяців поточного року платникам, які знаходяться на обліку в органах ГУ ДФС в Одеській області, відшкодовано 370,4 млн грн податку на додану вартість. Із загальної суми цьогорічного відшкодування понад 69% повернуто платникам протягом квітня-липня 2017 року. У цей період було заявлено 248,1  млн грн, а відшкодовано 256,8 млн грн ПДВ. Основні суми до повернення відшкодовувалися протягом місяця за результатами камеральних перевірок.

Глеб Мілютін також наголосив, що забезпечення вчасного та прозорого відшкодування усіх підтверджених сум ПДВ є одним з пріоритетів для фіскальної служби, тому робота у цьому напрямку триватиме й надалі.

 

39. Щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб

і військовим збором доходу, виплаченого за рішенням суду

Під час проведення семінару з платниками фахівці ДПІ у Соборному районі                     м. Дніпра повідомили, що державна фіскальна служба України надала індивідуальну податкову консультацію від 07.08.2017 р. N 1526/Т/99-99-13-02-03-14/ІПК щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб і військовим збором доходу, виплаченого за рішенням суду.

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу, згідно з п. 162.1 ст. 162 якого платниками податку на доходи фізичних осіб є, зокрема, фізична особа - резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні, та податковий агент.

Згідно з пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 Кодексу об'єктом оподаткування фізичної особи - резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до якого включаються, зокрема:

дохід у вигляді відшкодування немайнової (моральної) шкоди, крім випадків визначених цим підпунктом (пп. 164.2.14 п. 164.2 ст. 164 Кодексу);

дохід, отриманий платником податку як додаткове благо у вигляді суми грошового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що обов'язково відшкодовуються згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з розділом IV Кодексу (пп. "г" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Кодексу).

інші доходи, крім визначних у ст. 165 Кодексу (пп. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 Кодексу).

Відповідно до п. 167.1 ст. 167 Кодексу ставка податку становить 18 відс. бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті).

Крім того, доходи, визначені ст. 163 Кодексу, є об'єктом оподаткування військовим збором (пп. 1.2 п. 16 1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу).

Ставка військового збору становить 1,5 відс. об'єкта оподаткування, визначеного пп. 1.2 п. 16 1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу (пп. 1.3 п. 16 1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу).

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 Кодексу.

Так, згідно із пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Кодексу податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок і військовий збір із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену ст. 167 Кодексу, і ставку військового збору, встановлену пп. 1.3 п. 16 1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу.

Враховуючи викладене, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються інші доходи (недонарахована надбавка за стаж наукової діяльності, недонарахована виплата при отриманні допомоги при виході на пенсію, компенсація втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати), додаткове благо (відшкодування витрат, понесених при одержанні правової допомоги) з урахуванням пп. "г" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Кодексу та дохід у вигляді відшкодування немайнової (моральної) шкоди відповідно до пп. 164.2.14 п. 164.2 ст. 164 Кодексу, крім випадків, визначених цим підпунктом.

При цьому юридична особа має виконати усі функції податкового агента, встановлені Кодексом.

Зауважуємо, що порядок подання річної декларації про майновий стан і доходи (податкової декларації) визначено ст. 179 Кодексу, відповідно до п. 179.2 якої обов'язок платника податку щодо подання податкової декларації вважається виконаним і вказана декларація не подається, якщо такий платник податку отримував доходи виключно від податкових агентів незалежно від виду та розміру нарахованого (виплаченого, наданого) доходу, крім випадків, прямо передбачених розділом IV Кодексу.

 

40. ПОДАТКОВІ НАКЛАДНІ, В ЯКИХ У ПОЛІ РЕКВІЗИТУ «І П Н ПОКУПЦЯ» ЗАЗНАЧЕНО І П Н ПРОДАВЦЯ, З МЕТОЮ ВИЗНАЧЕННЯ РЕЄСТРАЦІЙНОЇ СУМИ НЕ ЗБІЛЬШУЮТЬ ЛІМІТ РЕЄСТРАЦІЙНОЇ СУМИ

Під час проведення семінару з платниками фахівці ДПІ у Соборному районі                     м. Дніпра повідомили, що згідно з п. 200 прим.1. 3 ст. 200 прим.1 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ зі змінами та доповненнями платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) на суму податку (SНакл) (далі – реєстраційна сума), обчислену за такою формулою:

     SНакл = SНаклОтр + SМитн + SПопРах + SОвердрафт – SНаклВид – SВідшкод – SПеревищ,
     де зокрема:

     SНаклОтр – загальна сума податку за отриманими платником податковими накладними, зареєстрованими в ЄРПН, податковими накладними, складеними платником податку відповідно до п. 208.2 ст. 208 ПКУ та зареєстрованими в ЄРПН, та розрахунками коригування до таких податкових накладних, зареєстрованими в ЄРПН;

     SНаклВид – загальна сума податку за виданими платником податковими накладними, зареєстрованими в ЄРПН та розрахунками коригування до таких податкових накладних, зареєстрованими в ЄРПН.

Складання податкових накладних, в яких у полі реквізиту «Індивідуальний податковий номер покупця» зазначено індивідуальний податковий номер продавця, передбачене п. 15 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.01.2016 за № 137/28267 із змінами і доповненнями (далі – Порядок № 1307). Такі накладні складаються на суму, розраховану виходячи з перевищення ціни придбання/звичайної ціни/балансової (залишкової) вартості над фактичною ціною постачання товарів/послуг та залишаються у постачальника (продавця).

При цьому, податкові накладні/розрахунки коригування, в яких у полі реквізиту «Індивідуальний податковий номер покупця» зазначено індивідуальний податковий номер продавця, враховуються у загальній сумі податку за виданими платником податковими накладними, зареєстрованими в ЄРПН та не враховуються у загальній сумі податку за отриманими платником податковими накладними («ЗІР», категорія 101.16).

 

41. До кінця серпня необхідно сплатити транспортний податок

Під час проведення семінару з платниками фахівці ДПІ у Соборному районі                     м. Дніпра нагадали, об’єктом оподаткування для транспортного податку в 2017 році є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п’яти років  та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного року.

Ставка податку становить 25 тис. грн  в рік за кожен легковий автомобіль, що є об’єктом оподаткування.

Сплачувати транспортний податок зобов’язані як фізичні так і юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні власні легкові автомобілі, що є об'єктами оподаткування.

Юридичними особами транспортний податок сплачується авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації.

Фізичними особами  транспортний податок  сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

А податкові повідомлення-рішення про сплату суми податку та відповідні платіжні реквізити контролюючі органи мали надіслати платникам податку до 01 липня  звітного року.

Отже, громадяни мають сплатити транспортний податок до кінця серпня.

Поряд з цим, зазначаємо, що звітність для юридичних осіб із транспортного податку оновлено. Так, Міністерство фінансів України наказом від 27.06.2017 N 595 внесло зміни до форми Податкової декларації з транспортного податку, виклавши її в новій редакції.  Наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування. 

 

42. Яку суму витрат на оплату праці найманих працівників

включають до складу витрат підприємця?

Під час проведення семінару з платниками фахівці ДПІ у Соборному районі                     м. Дніпра повідомили, що відповідно до п. п. 177.4.2 п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) до переліку витрат, безпосередньо пов’язаних з отриманням доходів фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності на загальній системі оподаткування належать, зокрема, витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку, які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами розділу IV ПКУ).

Згідно з п. п. 164.2.1 ст. 164.2 ст. 164 ПКУ доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту) включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Під час нарахування доходів у формі заробітної плати база оподаткування визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄСВ), страхових внесків до Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, - обов’язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, а також на суму податкової соціальної пільги за її наявності (п. 164.6 ст. 164 ПКУ).

Згідно з розділом III Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 №4, у графі 3а «Сума нарахованого доходу» відображається нарахований дохід повністю, без вирахування сум податку на доходи фізичних осіб (далі – ПДФО) та ЄСВ, які відповідно до закону справляються за рахунок доходу найманої особи та у графі 3 «Сума виплаченого доходу» відображається сума фактично виплаченого доходу платнику податку у відповідності із нарахованим доходом, а саме - без вирахування із суми нарахованого доходу сум ПДФО та ЄСВ, які справляються за рахунок доходу найманої особи.

При цьому слід врахувати, що відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» ЄСВ з найманих працівників не утримується.

Таким чином, до складу витрат фізичної особи – підприємця на загальній системі оподаткування включається сума нарахованої заробітної плати без вирахувань. 

 

43. Тимчасово ввезені транспортні засоби

громадянами-нерезедентами

Тимчасове ввезення громадянами-нерезидентами на митну територію України транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до одного року. Цей строк може бути продовжено органами доходів і зборів з урахуванням дії обставин непереборної сили та особистих обставин громадян, які ввезли такі транспортні засоби, за умови документального підтвердження обставин, але не більш як на 60 днів. Обов’язковою умовою допуску транспортних засобів до тимчасового ввезення на митну територію України є реєстрація транспортних засобів в уповноважених органах іноземних держав, що підтверджується відповідним документом.

Тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування можуть використовуватися на митній території України виключно громадянами, які ввезли зазначені транспортні засоби в Україну, для їхніх особистих потреб і не можуть використовуватися для цілей підприємницької діяльності в Україні, бути розкомплектовані чи передані у володіння, користування або розпорядження іншим особам.

Тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування повинні бути вивезені за межі митної території України з дотриманням строків, установлених відповідно до вимог Митного кодексу України, або поміщені у митні режими відмови на користь держави, знищення або руйнування чи можуть бути оформлені для вільного обігу на митній території України за умови сплати митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів.

У випадку перевищення встановленого строку тимчасового ввезення товарів на митну територію України:

- не більше ніж на три доби до власників таких транспортних засобів застосовується попередження або накладення штрафу в розмірі п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (850 грн);

- більше ніж на три доби, але не більше ніж на десять діб, а також вчинення даного правопорушення, особою, яка протягом року притягалася до відповідальності за вчинення такого правопорушення, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (5100 грн);

- більше ніж на десять діб тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (17000).

Зокрема, з початку поточного року Тернопільською митницею ДФС складено 4 протоколи про порушення митних правил за статтею 481 Митного кодексу України стосовно порушення громадянами-нерезидентами, встановленого статтею 380 Митного кодексу України, строку тимчасового ввезення товарів на митну територію України.

Водночас з метою попередження фактів порушення зобов’язань про зворотне вивезення транспортних засобів, а також виявлення схем незаконного ввезення, відчуження та користування транспортними засобами Тернопільською митницею ДФС підписаний спільний план взаємодії із Управлінням патрульної поліції у м. Тернополі, на підставі якого працівники даних відомств періодично здійснюють виїзди для проведення перевірки відсутності чи наявності митних правопорушень у громадян, що використовують транспортні засоби особистого користування, тимчасового ввезенні нерезидентами чи ввезені з метою транзиту через митну територію України резидентами.

Відтак за період дії даного плану взаємодії складено вже 6 протоколів про порушення митних правил стосовно перевищення строку тимчасового ввезення транспортних засобів громадянами-нерезидентами та перевищення строків транзитних перевезень громадянами резидентами.

 

44. При зупиненні податкових накладних:подання

документів виключно в електронній формі

Під час проведення семінару з платниками фахівці ДПІ у Соборному районі                     м. Дніпра нагадали, що державна фіскальна служба України повідомила, що наказом Міністерства фінансів України від 21.07.2017 № 654 «Про внесення змін до наказу Міністерства фінансів України від 13 червня 2017 року №567», внесені зміни до наказу Міністерства фінансів України від 16.06.2017 №567 «Про затвердження Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та Вичерпного переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних» (далі – наказ № 567).

У новій редакції викладено, а саме:

"1) обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній/розрахунку коригування, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, у 1,5 разу більший за величину, що дорівнює залишку різниці обсягу придбання на митній території України такого товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 1 січня 2017 року в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих в Реєстрі, і митних деклараціях, та обсягу постачання відповідного товару/послуги, зазначеного у податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 1 січня 2017 року в Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 75 % загального такого залишку) товарів з кодами згідно з УКТ ЗЕД, які визначаються ДФС, та відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в інформації, поданій платником податку за встановленою формою, як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється);".

Також внесені зміни до вичерпного переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, відповідно до якого передбачено, що платник податків надає письмові пояснення та копії документів, зазначені виключно в електронному вигляді. (Лист ДФС України від 17.08.2017 №22042/7/99-99-07-05-02-17 ).

 

45. Продаж алкогольних напоїв повинен здійснюватись

виключно у законодавчій площині

Під час проведення семінару з платниками фахівці ДПІ у Соборному районі                     м. Дніпра розглянули питання відпрацювання СГД, які здійснюють торгівлю підакцизними товарами й ухиляються від сплати податків, працюючи у «тіні».

Акцизний податок з роздрібного продажу є одним із джерел наповнення місцевих бюджетів. Він входить у п’ятірку лідерів «місцевих» податків і найбільші його надходження припадають на літні місяці.

Для виведення їх з «тіні» органами ДФС проводиться аналіз баз даних, зокрема, співставлення наявності РРО, ліцензій та кількості найманих працівників. Також податківці продовжують відпрацьовувати звернення громадян, в яких ті скаржаться на незаконну торгівлю підакцизними товарами.

Слід зазначити, що робота в цьому напрямку здійснюватиметься під особливим контролем, адже гроші які надходять у вигляді акцизного податку від роздрібного продажу до місцевих бюджетів, в подальшому направляються на соціальний захист громадян та розвиток громад.

 

46. Затверджено порядок ведення реєстру заяв про

розстрочення, відстрочення грошових зобов’язань

Під час проведення семінару з платниками фахівці ДПІ у Соборному районі                     м. Дніпра повідомили, що з 21.07.2017 набрав чинності наказ Міністерства фінансів України від 30.05.2017 № 540 «Про затвердження Порядку ведення та форми Реєстру заяв про розстрочення, відстрочення грошових з чи податкового боргу».

Наказом № 540, відповідно до п.100.10 ст.100 Податкового кодексу України (із змінами та доповненнями), затверджено:

- Порядок ведення Реєстру заяв про розстрочення, відстрочення грошових зобов’язань чи податкового боргу;

- форму Реєстру заяв про розстрочення, відстрочення грошових зобов’язань чи податкового боргу.

Зокрема, Порядок визначає процедуру внесення інформації до Реєстру заяв, систему обліку інформації про заяви та інші документи, пов’язані із наданням розстрочення, відстрочення грошових зобов’язань чи податкового боргу, та механізм ведення такого Реєстру заяв.

Відповідно до п.2 Порядку занесення даних до Реєстру заяв забезпечується контролюючим органом, у якому обліковуються грошові зобов’язання чи податковий борг платника податків, або до якого подано заяву про розстрочення, відстрочення грошових зобов’язань чи податкового боргу.

На даний час триває робота щодо розробки програмного забезпечення в частині внесення до Реєстру заяв інформації про розстрочення, відстрочення грошових зобов’язань чи податкового боргу платникам податків.

Після введення в експлуатацію програмного забезпечення, Реєстр заяв буде розміщено для відкритого доступу на офіційному веб-порталі Державної фіскальної служби України.

47. До уваги громадян - власників земельних ділянок!

Під час проведення семінару з платниками фахівці ДПІ у Соборному районі                     м. Дніпра повідомили, що статтею 286 Податкового кодексу України визначено: громадянам – власникам земельних ділянок нарахування сум земельного податку проводиться контролюючими органами, які видають платнику до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Фізичними особами – громадянами податок сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

У випадку якщо платник не отримав податкове повідомлення - рішення по платі за землю, виникнення необхідності уточнення сум земельного податку, а також у разі зміни власника земельної ділянки, набуття права на пільги та інше слід звернутися до органів фіскальної служби області за місцем знаходженням  земельної ділянки та пред’явити відповідні документи (план-схему земельної ділянки, підтвердження права власності, ксерокопії документів про право на пільги).

У сільській та селищній місцевості земельний податок може сплачуватися через каси сільських (селищних) рад за квитанцією про приймання податкових платежів.

29 серпня 2017 року - останній день сплати земельного податку з фізичних осіб.

 

48. Відповідальність за порушення граничних

термінів реєстрації ПН та РК  в ЄРПН?

Під час проведення семінару з платниками фахівці ДПІ у Соборному районі                     м. Дніпра повідомили, що Згідно з п.120¹.1 ст.120¹ Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) порушення платниками ПДВ граничного строку, передбаченого ст.201 ПКУ, для реєстрації податкової накладної (далі – ПН) та/або розрахунку коригування (далі – РК) до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) (крім ПН, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника ПДВ, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 ПКУ покладено обов’язок щодо такої реєстрації, штрафу у розмірі:

10% суми ПДВ, зазначеної в таких ПН/РК, – у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів;

20% суми ПДВ, зазначеної в таких ПН/РК, – у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів;

30% суми ПДВ, зазначеної в таких ПН/РК, – у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів;

40% суми ПДВ, зазначеної в таких ПН/РК, – у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів.

У разі зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН згідно з п.201.16 ст.201 ПКУ штрафні санкції, передбачені п.120¹.1 ст.120¹ ПКУ, не застосовуються на період зупинення такої реєстрації до прийняття рішення щодо відновлення реєстрації таких ПН/РК згідно з п.п.201.16.4 п.201.16 ст.201 ПКУ.

У разі реєстрації ПН та/або РК до ПН до початку проведення перевірки, предметом якої є дотримання вимог ПКУ щодо своєчасності реєстрації таких документів в ЄРПН, штрафні санкції, передбачені п.п.120¹.2 ст.120¹ ПКУ, не застосовуються.

Відповідно до п.120¹.2 ст.120¹ ПКУ відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого ст.201 ПКУ, ПН та/або РК до такої ПН в ЄРПН (крім ПН, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою), що зазначена у податковому повідомленні – рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу, – тягне за собою накладення на платника податку штрафу у розмірі 50% суми податкових зобов’язань з ПДВ, зазначеної у такій ПН та/або РК до ПН або від суми ПДВ, нарахованої за операцією з постачання товарів/послуг, якщо ПН на таку операцію не складено. У разі зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН згідно з п.201.16 ст.201 ПКУ штрафні санкції, передбачені цим пунктом, не застосовуються на період зупинення такої реєстрації до прийняття відповідного рішення щодо відновлення реєстрації таких ПН/РК згідно з п.п.201.16.4 п.201.16 ст.201 ПКУ.

Відсутність реєстрації в ЄРПН ПН та/або РК до такої ПН, зазначених в абзаці першому п.120¹.2 ст.120¹ ПКУ, після спливу 10 календарних днів, наступних за днем отримання платником податку податкового повідомлення – рішення, – тягне за собою накладення на платника податку штрафу у розмірі 50% суми податкових зобов’язань з ПДВ, зазначеної у такій ПН та/або РК до ПН або від суми ПДВ, нарахованої за операцією з постачання товарів/послуг, якщо ПН на таку операцію не складено.

У разі реєстрації в ЄРПН ПН та/або РК до такої ПН, зазначених в абзаці першому п.120¹.2 ст.120¹ ПКУ, протягом 10 календарних днів, наступних за днем отримання платником податку податкового повідомлення – рішення, штрафні санкції, передбачені абзацом другим п.120¹.2 ст.120¹ ПКУ та п.120¹.1 ст.120¹ ПКУ, не застосовуються.

Відповідно до п.35 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ норми п.120¹.1 ст.120¹ ПКУ не застосовуються при порушенні термінів реєстрації ПН/РК в ЄРПН, складених до 01.10.2015.

 

  1. У яких випадках громадяни не сплачують

митні збори за товари при перетині кордону

Громадяни, які перетинають митний кордон України не частіше, ніж 1 раз на добу (24 години), декларують свій товар усно та не сплачують митні платежі. Водночас, фактурна вартість такого товару не повинна перевищувати 1000 євро у разі, якщо перетин кордону здійснюється авіатранспортом. Якщо ж ви подорожуєте будь-яким іншим видом транспорту (автомобільним, залізничним, морським), вартість товару не повинна перевищувати 500 євро, а вага 50 кг. Якщо особа перетинає митний кордон України частіше 1 разу в 1 добу (24 години), то товар підлягає письмовому декларуванню з обов'язковою сплатою мита (10 %) і ПДВ (20 %).

При переміщенні поштою або експрес-поштою на адресу одного одержувача або у несупроводжуваному багажі звільняються від оподаткування товари фактурною вартістю до 150 євро.

Нагадуємо, фактурна вартість - вартість товару, що зазначається в рахунку-фактурі/інвойсі. Фактурна вартість необхідна для формування митної вартості товару при нарахуванні митних платежів при імпорті.

Особливості сплати (звільнення від сплати) громадянами митних зборів за товари при перетині кордону визначені ст. 374 Митного кодексу України від 13.03.2012 N 4495-VI.

 

  1. Перелік особистих речей, які громадяни мають

право ввезти або вивезти, не сплачуючи мито

    Під час планування відпустки за кордоном слід пам'ятати, які речі громадян вважаються особистими при перетині кордону.

     Серед основного до особистих речей відповідно до законодавства віднесено:

- товари особистої гігієни та індивідуальні косметичні засоби у кількості, що забезпечує потреби однієї особи на період поїздки;

- одяг, білизна, взуття, що мають суто особистий характер, призначені виключно для власного користування і мають ознаки таких, що були у користуванні;

- особисті прикраси, у тому числі з дорогоцінних металів та каміння, що мають ознаки таких, що були в користуванні;

- один фотоапарат, одна кіно- або відеокамера разом з обґрунтованою кількістю фото-, відео-, кіноплівок та додаткового приладдя;

- стільникові (мобільні) телефони у кількості не більше двох штук, пейджери;

- переносні персональні комп'ютери у кількості не більше двох штук і периферійне обладнання та приладдя до них; флеш-карти у кількості не більше трьох штук;

- калькулятори, електронні книжки у кількості не більше двох штук;

- індивідуальні вироби медичного призначення для забезпечення життєдіяльності людини та контролю за її станом з ознаками таких, що були в користуванні;

- лікарські засоби, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України, в порядку та обсягах, визначених Кабінетом Міністрів України;

- 0,5 літра туалетної води та/або 100 грамів парфумів;

- спортивне спорядження - велосипед, вудка рибальська, комплект альпіністського спорядження, комплект спорядження для підводного плавання, комплект лиж, комплект тенісних ракеток, дошка для серфінгу, віндсерфінгу, комплект спорядження для гольфу, інше аналогічне спорядження, призначене для використання однією особою;

- інші товари, призначені для забезпечення повсякденних потреб громадянина, перелік і гранична кількість яких визначаються законами України.

     Звертаємо увагу, що особисті речі, які переміщуються (пересилаються) громадянами через кордон України, декларуються усно, або, за бажанням власника чи на вимогу митного органу, письмово. Такі речі не оподатковуються митними платежами та звільняються від подання документів, що видаються державними органами для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, а також від застосування до них видів державного контролю.

Перелік особистих речей, які громадяни мають право ввезти або вивезти, не сплачуючи мито визначено ст. 370 Митного кодексу України від 13.03.2012 N 4495-VI.

 

51. Повідомлення має бути відправлене суб’єктом господарювання органам ДФС до моменту фактичного допуску працівника до роботи

Під час проведення семінару з платниками фахівці ДПІ у Соборному районі                     м. Дніпра повідомили, що статтею 24 Кодексу законів про працю України (КЗпПУ) визначено, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому законодавством.

Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 17 червня 2015 року № 413 «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу». Постанова набрала чинності з моменту публікації в газеті «Урядовий кур’єр» № 115 (27.06.2015).

Повідомлення повинне бути відправлене суб’єктом господарювання та отримано органами Державної фіскальної служби до моменту фактичного допуску працівника до роботи. Режим роботи робітника повинен підтверджуватися документально (режим роботи, графік роботи, табелі обліку робочого часу).

Всім роботодавцям слід пам’ятати, подавати повідомлення необхідно напередодні дня від дати початку роботи працівника, тобто дата наказу про прийняття працівника на роботу та дата початку роботи працівника не повинні співпадати.

 

52. 29 серпня - кінцевий термін сплати земельного податку

фізичними особами - власниками земельних ділянок

Під час проведення семінару з платниками фахівці ДПІ у Соборному районі                     м. Дніпра повідомили, що відповідно до статті286 Податкового кодексу України громадянам – власникам земельних ділянок нарахування сум земельного податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про сплату податку.

Фізичними особами – громадянами податок сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення. У разі якщо платник не отримав податкове повідомлення - рішення по платі за землю, чи у нього  виникла необхідність уточнення сум земельного податку, а також при зміні власника земельної ділянки, набуття права на пільги та інше, слід звернутися до органів фіскальної служби області за місцем знаходженням земельної ділянки та пред’явити відповідні документи (план-схему земельної ділянки, підтвердження права власності, ксерокопії документів про право на пільги).

Нагадуємо, що останній день сплати земельного податку з фізичних осіб - 29 серпня.

 

53. Щодо термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності

Розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені у ст. 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 року N185/94-ВР (далі – Закон №185/94-ВР), здійснюються у термін, що не перевищує 180 календарних днів.

Якщо нерезидент не вкладається в установлені законом рамки, резидент може звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку (Мінекономрозвитку України), аби подовжити дозволені законом 180 днів й уникнути пені.

Строки розрахунків можуть бути подовжені лише у разі виконання резидентами операцій за договорами виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, тендерної поставки, гарантійного обслуговування, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення (ч.1 ст. 6 Закону N185/94-ВР, п. 2 Порядку продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, затвердженого постановою КМУ від 29.12.07 р. №1409 (далі – Порядок №1409).

У висновку щодо подовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями Мінекономрозвитку України вказується строк, на який подовжено розрахунки. Мінекономрозвитку України протягом п'яти робочих днів з дати видачі висновку інформує Національний банк України та центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, про видачу такого висновку (ч.3 ст. 6 Закону N185/94-ВР). Подовжувати його можна неодноразово (абз. 3 п. 3 Порядку №1409).

 

54. Змінено форму та порядок складання

звіту про контрольовані операції

Під час проведення семінару з платниками фахівці ДПІ у Соборному районі                     м. Дніпра повідомили, що триває підготовка платниками звітів про контрольовані операції за 2016 рік, термін подачі яких припадає на 02 жовтня 2017 року.

У липні 2017 року набув чинності наказ Міністерства фінансів України від 28.04.2017 року №468 (далі – наказ №468) «Про затвердження Змін до форми та Порядку складання Звіту про контрольовані операції (далі – Звіт та Порядок).

З цього приводу Державною фіскальною службою України листом від 10.07.2017 року №17973/7/99-99-15-02-01-17 надано відповідні роз’яснення.

Головною відмінністю від попередньої форми є доповнення додатка до Звіту «Відомості про контрольовані операції» графою 25 «Сторона, що досліджується».

Назва графи 20 додатка до Звіту «Відомості про контрольовані операції» приведена у відповідність до вимог Кодексу.

У новій редакції викладено додаток до Звіту - «Інформація про пов’язаних осіб».

Порядок доповнено роз’ясненнями щодо особливостей заповнення Звіту, у разі здійснення господарських операцій із придбання (продажу) товарів (робіт, послуг) з пов’язаними особами-нерезидентами із залученням непов’язаних осіб.

Уточнено порядок заповнення окремих граф розділу «Відомості про контрольовані операції» додатка до Звіту.

Також розділ V Порядку доповнено пунктом 7, який роз’яснює відображення показника рентабельності при групуванні контрольованих операцій.

Коди підстав віднесення господарських операцій до контрольованих доповнено кодом «040» для контрольованих операцій, передбачених пп. «г» пп. 39.2.1.1 пп. 39.2.1 п.39.2 ст.39 Кодексу – «господарські операції, що здійснюються з нерезидентами, які не сплачують податок на прибуток (корпоративний податок), у тому числі з доходів, отриманих за межами держави реєстрації таких нерезидентів, та/або не є податковими резидентами держави, в якій вони зареєстровані як юридичні особи».

Отже, платникам, які готують звіти про контрольовані операції за 2016 рік, наполегливо рекомендуємо звернути увагу та врахувати зміни, які викладені в наказі Міністерства фінансів України від 28.04.2017 року № 468. (Лист ДФСУ від 10.07.2017 року №17973/7/99-99-15-02-01-17).

 

55. Порядок списання непогашених грошових

зобов’язань після ліквідації платника податків підкориговано

Уряд привів Порядок списання непогашених грошових зобов'язань або податкового боргу після ліквідації платника податків, не пов'язаної з банкрутством, у відповідність до вимог законодавства

Кабмін постановою від 18.08.2017 р. № 618 вніс зміни до постанови КМУ від 27.12.2010 р. № 1231 “Про затвердження Порядку списання непогашених грошових зобов’язань або податкового боргу після ліквідації платника податків, не пов’язаної з банкрутством”.

Таким чином Уряд привів Порядок списання непогашених грошових зобов'язань або податкового боргу після ліквідації платника податків, не пов'язаної з банкрутством, у відповідність до вимог законодавства. А саме Законів України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань""Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо обліку та реєстрації платників податків та удосконалення деяких положень", "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні".

Зокрема, постановою:

  • актуалізуються положення, пов'язані з уточненням назв державних органів, уповноважених на прийняття рішення про списання безнадійного податкового боргу,
  • оновлюється перелік документів (відомостей, інформації), що свідчать про ліквідацію платників податків та надходять на адресу контролюючих органів,
  • оновлюється форма Рішення про списання безнадійного податкового боргу відповідно до проведених змін.

Так, уточнено, що вважаються безнадійним боргом і підлягають списанню відповідно до цього Порядку грошові зобов’язання та/або податковий борг платника податків, що залишаються непогашеними після ліквідації такого платника, не пов’язаної з банкрутством, у зв’язку з недостатністю майна платника податків та осіб, на яких у випадках, передбачених законом, покладається відповідальність щодо погашення грошових зобов’язань та/або податкового боргу такого боржника (далі — безнадійний  податковий борг), зокрема, у разі: 

  • ліквідації платника податків як юридичної особи — майна платника податків та засновників або учасників такого підприємства, якщо вони несуть повну або додаткову відповідальність за зобов’язаннями платника податків згідно із законом, у межах повної або додаткової відповідальності; 
  • ліквідації філії, відділення чи іншого відокремленого підрозділу юридичної особи — майна юридичної особи незалежно від того, чи є така юридична особа платником податку, стосовно якого виникло грошове зобов’язання та/або виник податковий борг такої філії, відділення, іншого відокремленого підрозділу;
  • державної реєстрації припинення підприємницької діяльності ФОП чи реєстрації у відповідному уповноваженому органі припинення незалежної професійної діяльності фізичної особи (якщо така реєстрація була умовою ведення незалежної професійної діяльності) — майна такої фізичної особи, у тому числі у разі її смерті або оголошення судом померлою, або визнання судом безвісно відсутньою чи недієздатною, крім випадків, коли з’являються особи, що вступають у права спадщини, незалежно від часу набуття таких прав. 

Безнадійний податковий борг підлягає списанню за рішенням керівника (його заступника) контролюючого органу згідно з додатком, яке приймається на підставі одного з таких документів: 

- відомостей з ЄДР про державну реєстрацію припинення юрособи та її відокремленого підрозділу, відокремленого підрозділу іноземної неурядової організації, представництва, філії іноземної благодійної організації (до 1 січня 2019 р. джерелом даних про відокремлені підрозділи іноземної неурядової організації, представництва, філії іноземної благодійної організації є Реєстр громадських об’єднань, а з 1 січня 2019 р. — ЄДР), державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності ФОП, які є підставою для зняття їх з обліку в контролюючих органах та/або вчинення інших дій відповідно до законодавства;

- повідомлення чи документального підтвердження інформації органу державної реєстрації про ліквідацію або реорганізацію платника податків, закриття відокремленого підрозділу платника податків чи відомостей з ЄДРПОУ (для платників податків, для яких законом установлені особливості їх державної реєстрації та відомості стосовно яких не вносяться до ЄДР); 

- відомостей (витягу) з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, інформації органу державної реєстрації актів цивільного стану, копії свідоцтва про смерть фізичної особи; 

- судового рішення про визнання фізособи безвісно відсутньою чи недієздатною або оголошення її померлою;

- документально підтвердженої інформації відповідного державного органу, що реєструє незалежну діяльність або видає документи про право на заняття такою діяльністю (свідоцтва, дозволи, сертифікати тощо).

 

56. Внесено зміни до Плану використання радіочастотного ресурсу України

Під час проведення семінару з платниками фахівці ДПІ у Соборному районі                     м. Дніпра повідомили, що з метою гармонізації радіочастотного спектра та впровадження рухомого (мобільного) зв'язку четвертого покоління (LTE) Уряд вніс зміни до основного нормативно-правового акта у сфері користування радіочастотним ресурсом України - Плану використання радіочастотного ресурсу України

Зміни внесено постановою КМУ від 18.08.2017 р. № 625.

Прийняте рішення, на думку Уряду, дасть можливість використовувати на бездозвільній основі пристрої короткого радіусу дії (медичні радіоімпланти, пристрої для вимірювання рівня заповнення закритих резервуарів, автомобільні радари безпеки дорожнього руху тощо) та забезпечить використання смуг радіочастот 1800 МГц в Україні для систем рухомого (мобільного) зв'язку четвертого покоління.

Прийняття цієї постанови - це наступний крок на шляху до впровадження в Україні нових перспективних радіотехнологій, європейських підходів до розподілу радіочастотного ресурсу.

 

57. Чи буде відповідальність, якщо запис

 в КОРО здійснено на підставі копії Z-звіту

Під час проведення семінару з платниками фахівці ДПІ у Соборному районі                     м. Дніпра повідомили, що ДФСУ в підкатегорії 109.20 ресурусу "ЗІР" нагадує, що суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов’язані щоденно друкувати на РРО (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг)) фіскальні звітні чеки у разі здійснення розрахункових операцій.

Зазначена норма враховує особливості роботи РРО, які повинні забезпечувати друкування таких звітів за кожний робочий день.

Крім того, суб’єкт господарювання повинен забезпечити використання КОРО з тим РРО, до якого така книга зареєстрована, та зберігання в господарській одиниці останньої належним чином закінченої КОРО (це положення не поширюється на транспортні засоби, об’єкти виїзної торгівлі та пересувної торговельної мережі).

Використання книги ОРО, зареєстрованої на РРО, передбачає, зокрема:

  • підклеювання фіскальних звітних чеків до відповідних сторінок книги ОРО;
  • щоденне виконання записів (у разі здійснення розрахункових операцій) про рух готівки та суми розрахунків, при цьому дані за сумами, отриманими від покупців (клієнтів), та дані за сумами, виданими покупцям (клієнтам), записуються окремо.

Z-звіт – це денний звіт з обнуленням інформації в оперативній пам’яті та занесенням її до фіскальної пам’яті РРО.

Пунктом 2.6 глави 2 Положення №637  передбачено, що уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням розрахункової книжки (далі – РК) оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Враховуючи викладене вище, нероздрукування та незбереження фіскальних звітних чеків призводить до порушення обліку готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень, що відображається у книзі ОРО на підставі фіскальних звітних чеків РРО, тобто до неоприбуткування готівки у таких випадках:

  • Z-звіт не роздруковано або не збережено та не внесено відповідного запису в книгу ОРО;
  • Z-звіт роздруковано або збережено, але не внесено відповідного запису в книгу ОРО.

Згідно з ст. 1 Указу №436/95  за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки до суб’єктів підприємницької діяльності, застосовуються фінансові санкції у п’ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Крім того, ст. 26 Закону про РРО встановлено, зокрема, що посадові особи та працівники торгівлі, громадського харчування та сфери послуг за порушення вимог цього Закону притягуються контролюючими органами до адміністративної відповідальності згідно з законом.

Разом з тим, якщо суб’єктом господарювання здійснено щоденний запис про рух готівки та суми розрахунків у книзі ОРО на підставі копії Z-звіту, реквізити та інформація в якому відображені в повному обсязі, то відповідальність до такого суб’єкта господарювання не застосовується.

 

58. Необ'єктні операції з ПДВ та їх відображення в декларації

Як поділяють операції з метою їх оподаткування ПДВ

Всі операції платника ПДВ з метою оподаткування цим податком поділяються на:

- операції, що оподатковуються за основною ставкою (20% та 7%);

- операції, що підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою;

- операції, звільнені від оподаткування;

- операції, що не є об'єктом оподаткування ПДВ.

 Які операції не є об’єктом оподаткування ПДВ

Загальний перелік операцій, що не є об'єктом оподаткування ПДВ, визначено у статті 196 ПКУ. Окрім цього до операцій, що не є об'єктом оподаткування ПДВ, відносяться і послуги, місце постачання яких згідно з п. 186.3 ПКУ знаходиться за межами території України. 

Відмінність операцій, що оподатковуються за нульовою ставкою від необ'єктних полягає в тому, що у випадку «нульових» у постачальника виникає обов'язок за першою подією скласти відповідні ПН.

Також обяг необ’єктних операцій не включається до обсягу постачання товарів/робіт для обов'язкової реєстрації платника ПДВ. Нагадаємо, що до такого обсягу включаються лише операції з постачання товарів/робіт, що підлягають оподаткування ПДВ.

 Чи потрібно складати податкові накладні на необ'єктні операції

Відповідно до п. 201.1 ПКУ податкова накладна повинна бути складена на дату виникнення податкових зобов'язань. А оскільки такі операції не є об'єктом оподаткування ПДВ та податкові зобов'язання не виникають, то і складати податкову накладну у таких випадках не потрібно. (Лист ДФС від 03.03.2017 р. № 4484/6/99-99-15-03-02-15). 

 В яких рядках потрібно показувати необ'єктні операції у декларації з ПДВ

Згідно з пп. 6 п. 3 розділу V Порядку №21 обсяги операцій з постачання товарів/послуг, що не є об'єктом оподаткування ПДВ, відображаються у рядку 5 розділу I «Податкові зобов'язання» декларації з ПДВ.

При цьому для платників податку, які заповнюють рядок 5 розділу I «Податкові зобов'язання» декларації з ПДВ, та підприємств (організацій) інвалідів обов'язковим є подання довідки (Д6) (додаток 6).

Д6 заповнюється в розрізі операцій, що не є об'єктом оподаткування ПДВ, звільнених від оподаткування ПДВ, операцій з постачання послуг за межами митної території України та послуг, що здійснюються за межами митної території України, з урахуванням їх місця постачання відповідно до п. 186.2, п. 186.3 ПКУ.

 Чи потрібно здавати Звіт про пільги при проведенні необ’єктних операцій

За операціями з постачання товарів/послуг, які не є об‘єктом  оподаткування ПДВ, податкові пільги не визначаються. Тому  платник податку, який здійснює такі операції, не повинен подавати Звіт про суми податкових пільг. Такий звіт подається лише у випадку постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування.

 Чи потрібно нараховувати ПЗ з ПДВ за п. 198.5 ПКУ при здійсненні необ'єктних операцій

Здійснюючи необ'єктні постачання товарів чи послуг, у підприємства згідно з п. 198.5 ПКУ виникає обов'язок нарахування ПЗ з ПДВ. 

ДФС у листі від 10.08.2017 р. №1567/6/99-99-15-03-02-15/ІПК повідомила, що такий обов'язок виникає незалежно від того, чи при придбанні таких товарів/послуг суми ПДВ включалися до складу податкового кредиту, чи - ні (за винятком товарів/послуг, придбаних до 1 липня 2015 року). Тож виходить, що використання активів у негосподарській або необ’єктній діяльності, придбаних з ПДВ, незалежно від факту відображення податкового кредиту у покупця виникає обов’язок нарахувати ПЗ з ПДВ

Але в цьому ж листі окремо податківці зазначили про виконання такого обов’язку при використанні активів у негосподарській або необ’єктній діяльності, придбаних без  ПДВ. На їх думку, у такому разі нарахування ПЗ з ПДВ не здійснюється незалежно від дати їх придбання.

 

59. Запровадження електронної системи управління

ризиками при адмініструванні ПДВ: відео з семінару ДФС

17 серпня ДФС у м. Києва провела третій семінар з метою допомоги платникам податків у вирішенні проблем, пов’язаних з потраплянням податкових накладних у статус «заблокованих». Хто не зміг потрапити на цей семінар - пропонуємо переглянути його відеозапис

На черговому безкоштовному семінарі щодо проблем з блокуванням податкових накладних представників реального сектору економіки у автоматизованій системі СМ КОР, який нещодавно відбувся в стінах столичної фіскальної служби, начальник ГУ ДФС у м. Києві Людмила Демченко наголосила, що повідомлення для підтвердження реальності операцій по зупиненим податковим накладним наразі подаються виключно в електронному вигляді. Це зумовлено тим, що Міністерством фінансів України були внесені зміни до діючого наказу, яким передбачено подання повідомлень та документів на підтвердження реальності операцій по зупиненим накладним.

«Взагалі, від правильного розуміння, а що саме потрібно робити платникам податків, щоб підтвердити реальність операцій по зупиненим податковим накладним залежить результат. Саме тому, ми намагаємось донести всю інформацію, якою володіємо та відповідаємо на всі запитання, що належать до компетенції ГУ ДФС у м. Києві», – запевнила присутніх начальник Головного управління ДФС у м. Києві Людмила Демченко.

Загалом, до участі у семінарі на тему «Актуальні питання запровадження електронної системи управління ризиками при адмініструванні ПДВ» долучились більше 150 платників податків, у тому числі й платників з інших регіонів України.

 

60. Рентна плата за спецвикористання води: типові

помилки у поданій звітності за II квартал 2017 р.

Під час проведення семінару з платниками фахівці ДПІ у Соборному районі                     м. Дніпра повідомили, що державна фіскальна служба здійснила аналіз даних податкової звітності з рентної плати за спеціальне використання води за результатами діяльності юридичних осіб за II квартал 2017 року

За результатами аналізу податкової звітності з рентної плати за спеціальне використання води (додаток 5 до декларації з рентної плати) встановлено, що окремі платники під час подання до органу ДФС такоъ звітності не дотримувались порядку її заповнення, внаслідок чого звітність була подана з помилками.

Так, має місце неправильне заповнення платниками рядка 8 «Об’єкт оподаткування з початку року» Додатку 5, внаслідок чого в окремих випадках значення рядка 8 (р.8 = р.8.1 + р.8.2) дорівнює неправильному значенню за наявності показників у рядках 8.1 або 8.2.

Також виявлені факти застосування платниками неіснуючих коефіцієнтів до ставок та/або неправильний порядок відображення застосованих коефіцієнтів до ставок у рядках поданої звітності.

Згідно з порядком складання податкової звітності з рентноЇ плати:

  • у р.10.1 повинен зазначатись коефіцієнт 0,005 до ставок відповідно до п. 255.6 ПКУ;
  • у р.10.2 – коефіцієнт 0,3 до ставок відповідно до п. 255.7 ПКУ;
  • у р. 10.3 – коефіцієнт 2 відповідно до пп. 255.11.10 ПКУ;
  • у р. 10.4 – коефіцієнт 5 відповідно до пп. 255.11.13 ПКУ.

Однак, окремими платниками у рядках 10.1 – 10.4 було задекларовано неіснуючі коефіцієнти до ставок, наприклад, «7287»; «7225»; «1046»; «100».

У рядку 9 «Ставка рентної плати» Додатка 5 платниками зазначаються інші, ніж передбачено статтею 255 ПКУ, ставки рентної плати.

Незначні помилки, які припускають платники під час декларування податкових зобов’язань, виявлено за результатами аналізу податкової звітності з рентної плати за спеціальне використання поверхневих вод для потреб водного транспорту (додаток 6 до декларації з рентної плати).

Так, у рядку 6 «Ставка рентної плати» Додатка 6 платниками зазначаються інші, ніж передбачено ПКУ ставки рентної плати (наприклад, ставка «0,02» замість «0,0184» ставка «0,1503» замість «0,1659»).

З урахуванням зазначеного, податківці звертають увагу на дотримання порядку заповнення податкової звітності, затвердженого наказом Мінфіну від 17.08.2015 р. №719.

Слід зауважити, що додатки є невід’ємною частиною декларації з рентної плати. Відповідний тип додатка забезпечує обчислення податкового зобов’язання за відповідним видом об’єкта оподаткування. За відсутності у платника відповідного виду об’єкта оподаткування тип додатка, в якому обчислюється податкове зобов’язання для такого об’єкта оподаткування, до декларації не додається.

 

61. Що з ЄСВ , якщо зарплата відрядника менша за мінімальну

Під час проведення семінару з платниками фахівці ДПІ у Соборному районі                     м. Дніпра повідомили, що ДФСУ у листі від 17.08.2017 р. №1645/6/99-99-13-02-03-15/ІПК зазначила, що заробітна плата (дохід) за основним місцем роботи, яка нараховується (виплачується) застрахованій особі за відрядною системою оплати праці є базою нарахування ЄСВ.

При цьому якщо її розмір не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

 

62. Заповнення ПН у разі постачання товарів і послуг

для потреб дипломатичних представництв, консульств

Під час проведення семінару з платниками фахівці ДПІ у Соборному районі                     м. Дніпра роз'яснили порядок заповнення податкової накладної у разі постачання на митну територію України товарів і послуг, передбачених для власних потреб дипломатичних представництв, консульських установ іноземних держав і представництв міжнародних організацій в Україні

Порядок звільнення від оподаткування ПДВ

Порядок звільнення від обкладення ПДВ операцій з постачання та ввезення на митну територію України товарів і послуг, передбачених для власних потреб дипломатичних представництв, консульських установ іноземних держав і представництв міжнародних організацій в Україні, а також для використання особами з числа дипломатичного персоналу дипломатичних місій та членами їх сімей, які проживають разом з ними, затвердженого Постановою КМУ від 27.12.2010 р. № 1240 (далі – Порядок №1240) визначає процедуру звільнення від оподаткування та перелік операцій, що підлягають звільненню від оподаткування.

Пунктом 6 Порядку №1240 визначено, що відшкодування сум ПДВ здійснюється лише за наявності: товарних чеків - у разі придбання товарів за готівку; податкових накладних - у разі придбання товарів за безготівковим рахунком; податкової накладної та документів, що засвідчують факт надання послуг, - у разі оплати послуг.

Пунктом 201.1 ПКУ передбачено зобов’язання на дату виникнення податкових зобов'язань складання та реєстрації платником податку податкової накладної в ЄРПН в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством.

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (п. 201.2 ПКУ).

 Складання ПН у разі постачання товарів та послуг для власних потреб дипломатичних представництв, консульств і представництв міжнародних організацій в Україні

Відповідно до п. 10 Порядку № 1307, податкова накладна складається в порядку, передбаченому пунктом 2 Порядку №1307, у разі постачання для власних потреб дипломатичних місій в Україні, а також для використання особами з числа дипломатичного персоналу цих дипломатичних місій та членами їх сімей, які проживають разом з такими особами, товарів з оплатою у безготівковій формі та послуг, операції з постачання яких відповідно до п. 197.2 ПКУ звільняються від оподаткування ПДВ.

У верхній лівій частині такої податкової накладної робиться відповідна помітка «X» та зазначається тип причини 12. При цьому у графі «Отримувач (покупець)» зазначається найменування юридичної особи (дипломатичної місії) або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи (особи з числа дипломатичного персоналу та членів їх сімей), а у рядку «Індивідуальний податковий номер отримувача (покупця)» проставляється умовний ІПН «200000000000».

Така податкова накладна складається в електронній формі, обов’язково реєструється в ЄРПН та видається за вибором  отримувача (покупця) в один з таких способів: або надсилається в електронному вигляді, або надається у паперовому вигляді шляхом її друкування.

 Як скласти  та зареєструвати РК до складених ПН на такі операції з помилкою в ІПН

Виправлення помилки, допущеної в полі «ІПН покупця» податкової накладної, зареєстрованої в ЄРПН, а саме а саме в графі  «Отримувач (покупець)» зазначено «Неплатник», а не «Представництво/Посольство» та  вказано ІПН «100000000000», замість «200000000000». здійснюється відповідно до п. 192.1 ПКУ наступним чином:

1) продавець повинен скласти розрахунок коригування до такої податкової накладної з урахуванням таких особливостей:

- у заголовній частині зазначаються дані із заголовної частини податкової накладної з помилкою (тобто з помилковим ІПН 100000000000), а в табличній частині зазначається зі знаком «-» обсяг операцій з постачання товарів/послуг та інші показники, що були зазначені в податковій накладній;

- у полі «Дата складання» зазначається дата складання податкової накладної із «невірним» ІПН 100000000000;

2) такий розрахунок коригування підлягає реєстрації в ЄРПН продавцем;

3) продавець повинен скласти та зареєструвати в ЄРПН другу податкову накладну із урахуванням таких особливостей:

- реквізити заголовної частини зазначаються без помилок, тобто у полі «ІПН покупця» зазначається правильний ІПН 200000000000 покупця та Отримувач – назва відповідного Представництва чи Поольства.

- у полі «Дата складання» зазначається дата виникнення податкових зобов’язань продавця, тобто дата складання податкової накладної із «невірним» ІПН 100000000000;

- такій податковій накладній присвоюється новий порядковий номер, відмінний від порядкового номера податкової накладної із «невірним» ІПН покупця;

- в табличній частині такої податкової накладної зазначаються обсяг операцій з постачання товарів/послуг та інші показники, що були зазначені в податковій накладній із «невірним» ІПН.

Якщо в період з дати складання податкової накладної із «невірним» ІПН до дати фактичного складання другої податкової накладної (із неправильним ІПН) відбулася зміна суми компенсації вартості зазначених у податковій накладній з «невірним» ІПН товарів/послуг, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, то у другій податковій накладній не допускається зазначення показників з урахуванням таких змін.

У такому випадку складається розрахунок коригування до другої податкової накладної, в якому відображається відповідне коригування кількісних і вартісних показників.

Таким чином, виправлення ІПН покупця можливо лише у випадку, коли з дати складання податкової накладної із «невірним» ІПН покупця не минуло 365 календарних днів, тобто друга податкова накладна (з правильним ІПН) може бути зареєстрована не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати її складання, що зазначена в такій податковій накладній.

У випадку, коли з дати складання податкової накладної, в якій зазначено «невірний» ІПН покупця, минуло 365 календарних днів, можлива лише реєстрація розрахунку коригування (за умови якщо з дати його складання також не минуло 365 календарних днів) з «невірним» ІПН, при цьому друга податкова накладна (з правильним ІПН) не може бути зареєстрована в ЄРПН, оскільки в такій накладній зазначається дата складання податкової накладної із «невірним», ІПН тобто дата виникнення податкових зобов’язань продавця.

 

63. Куди сплачувати ПДФО, на яких працюють робітники, якщо

приміщення орендовані, розташовані окремо від підприємства

Під час проведення семінару з платниками фахівці ДПІ у Соборному районі                     м. Дніпра повідомили про сплату ПДФО із зарплати найманих працівників, які працюють на орендованих об'єктах нерухомості, територіально розташованих не за основним місцем обліку платника податків, які є складовою частиною підприємства, але не мають статусу відокремленого структурного підрозділу та не уповноважені сплачувати податки

Так, якщо платник податку має власні та/або орендовані приміщення (будівлі) у різних регіонах, в яких працюють та отримують заробітну плату наймані працівники, то платник податку зобов'язаний стати на облік як платник окремих видів податків.

Відповідно він повинен перераховувати ПДФО із доходів у вигляді заробітної плати до відповідного бюджету за місцезнаходженням (розташуванням) таких приміщень (неосновне місце обліку) на рахунки, відкриті в органах Державної казначейської служби України.

 

64. Щодо заповнення Книги обліку доходів та витрат

особами, які ведуть незалежну професійну діяльність

Під час проведення семінару з платниками фахівці ДПІ у Соборному районі                     м. Дніпра розглянули питання щодо деяких питань ведення обліку доходів та витрат фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність.

Так, ДФСУ у листі від 16.08.2017 р. №1632/А/99-99-13-01-02-14/ІПК нагадує, що фізособи, які провадять незалежну професійну діяльність, зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат. У ній за підсумком робочого дня, протягом якого отримано дохід, на підставі первинних документів здійснюються записи про отримані доходи та документально підтверджені витрати. Книга ведеться за вибором платника податку в паперовому або електронному вигляді.

У Книзі обліку доходів і витрат щоденно відображається фактично отримана сума доходу від здійснення діяльності із сумарним підсумком за місяць, квартал, рік. Зокрема, сума доходу, отриманого від здійснення діяльності, у тому числі кошти, що надійшли на поточний рахунок, касу платника податків та/або отримано готівкою, сума заборгованості, за якою минув строк позовної давності, вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг) відображається у графі 2 Книги.

У графі 5 записуються реквізити документа, який підтверджує понесені витрати, пов’язані із здійсненням діяльності.

Документами, які підтверджують витрати, можуть бути, зокрема, товарно-транспортна та/або податкова накладна, платіжне доручення, фіскальний чек, акт закупки (виконаних робіт, наданих послуг) та інші розрахункові документи.

У графі 6 відображається сума витрат, які документально підтверджені та безпосередньо пов’язані з отриманням доходу за підсумками дня, графі 7 відображається сума витрат на оплату праці та нарахування на оплату праці найманих осіб, понесені у звітному місяці.

У графі 8 відображається сума фактично понесених інших витрат, безпосередньо пов’язаних з одержанням доходу, які не зазначені в графах 6 та 7.

Сума чистого оподатковуваного доходу, яка розраховується як різниця між сумою доходу за звітний період (графа 4) та сумою понесених витрат від провадження діяльності (графи 6, 7, 8) зазначається у графі 9.

Дані Книги заповнюються у гривнях з копійками та використовуються самозайнятими особами для заповнення декларації про майновий стан і доходи. Книга зберігається у самозайнятої особи протягом трьох років після закінчення звітного періоду, в якому здійснено останній запис.

Отже, сума авансових внесків стягувачів, включається до доходу такого приватного виконавця, та відображається у графі 2 Книги обліку доходів і витрат.

При цьому, суму коштів, яку фактично використано для забезпечення виконавчого провадження, може бути включено до витрат такого приватного виконавця (у межах, що не перевищують суму авансових внесків стягувачів), за умови їх документального підтвердження, та відображено у графі 8 Книги обліку доходів і витрат.

 

65. Щодо трудових відносин

Під час проведення семінару з платниками фахівці ДПІ у Соборному районі                     м. Дніпра нагадали, що частиною третьою статті 24 КЗпП визначено, що працівник не може бути допущений до роботи без:

  • укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу,
  • повідомлення ДФС про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабміном.

Враховуючи положення вищезазначеної статті було прийнято постанову КМУ від 17.06.2015 р. № 413 «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу». Пунктом 2 додатка до зазначеної постанови встановлено реквізити, які дають можливість подання уточнюючого повідомлення у разі допущення помилки роботодавцем або необхідності внесення змін до повідомлення про прийняття працівника на роботу (тип: «початкове» або «скасовуюче»).

Якщо потенційний працівник змінив своє рішення, у призначений день не вийшов на роботу, можна запропонувати йому написати заяву про припинення трудового договору за згодою сторін та анулювати наказ про прийняття на роботу.

Не слід забувати про те, що в перший день роботи з працівником міг статися страховий випадок за державним соціальним страхуванням, тому скасовувати наказ про прийняття на роботу бажано за наявності відповідної заяви працівника.

 У разі припинення трудового договору та скасування наказу про прийняття на роботу можна подати «скасовуюче» повідомлення. Якщо ж трудовий договір діє, а людина просто не вийшла на роботу, «скасовуюча» форма повідомлення не подається.

Якщо працівник не прийшов на роботу, то це вже є порушенням трудової дисципліни, адже на цей момент трудовий договір фактично укладено, і відносини оформлені. У такому разі трудові відносини припиняються за нормами Кодексу законів про працю України.

 

66. Оприлюдено постанову щодо підвищення

мінімальних цін на окремі види алкоголю

23 серпня, нарешті оприлюднено текст постанови КМУ, згідно з якою мають бути підвищені мінімальні оптово-відпускні та роздрібні ціни на окремі види алкогольних напоїв

9 серпня Уряд ухвалив постанову, згідно з якою мають бути підвищені мінімальні оптово-відпускні та роздрібні ціни на окремі види алкогольних напоїв. 

Текст постанови, яким викладено у новій редакції додаток до  постанови КМУ від 30.10.2008 р. №957 “Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв”, оприлюднений лише тепер.

Постанова набере чинності через 10 днів з дня її опублікування.  

67. Про реєстрацію платника єдиного

податку та надання витягів з реєстру

Під час проведення семінару з платниками фахівці ДПІ у Соборному районі                     м. Дніпра повідомили, що ДФСУ у листі від 14.08.2017 р. №21597/7/99-99-12-03-05-17 нагадує, що для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб'єкт господарювання подає до контролюючого органу заяву.

При цьому реєстрація суб'єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.

У разі відсутності визначених ПКУ підстав для відмови у реєстрації суб'єкта господарювання як платника єдиного податку контролюючий орган зобов'язаний протягом двох робочих днів від дати надходження заяви зареєструвати таку особу платником єдиного податку.

У разі відмови у реєстрації платника єдиного податку контролюючий орган зобов'язаний надати протягом двох робочих днів з дня подання суб'єктом господарювання відповідної заяви письмову вмотивовану відмову, яка може бути оскаржена суб'єктом господарювання у встановленому порядку.

Разом з тим за бажанням зареєстрований платник єдиного податку може безоплатно та безумовно отримати витяг з реєстру платників єдиного податку.

Строк надання витягу не повинен перевищувати одного робочого дня з дня надходження запиту. Витяг діє до внесення змін до реєстру.

З метою забезпечення належної організації роботи ДФСУ зобов'язало регіональні підрозділи організувати роботу щодо недопущення (упередження) фактів несвоєчасного надання платникам податків адміністративних послуг та покращити рівень роз'яснювальної роботи з питань дотримання вимог чинного законодавства.

 

68. Оподаткування майнового внеску до

статутного капіталу товариства

Сума майнового внеску (нерухомого майна - квартири) платника податку - фізособи до статутного капіталу юрособи - резидента не є об’єктом оподаткування ПДФО та військовим збором, незалежно від строків перебування майна у власності такого платника

ДФСУ в індивідуальній податковій консультації від 17.08.2017 р. №1646/В/99-99-13-02-03-14/ІПК нагадує, що згідно з пп. 163.1.1 ПКУ об’єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід до якого не включається сума майнового та немайнового внеску платника податку до статутного фонду юридичної особи - емітента корпоративних прав, в обмін на такі корпоративні права.

Крім того, від оподаткування військовим збором звільняються доходи, що згідно з розділом IV Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичної особи (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у пп. 165.1.2165.1.18165.1.25165.1.52 ПКУ.

Отже, сума майнового внеску (нерухомого майна - квартири) платника                            податку - фізичної особи до статутного капіталу юридичної особи - резидента не є об’єктом оподаткування ПДФО та військовим збором, незалежно від строків перебування майна у власності такого платника.

 

69. Характерні помилки при заповненні податкової

звітності з екологічного податку за II квартал 2017 року

Під час проведення семінару з платниками фахівці ДПІ у Соборному районі                     м. Дніпра повідомили, що ДФСУ за результатами попереднього аналізу податкової звітності з екологічного податку за II квартал 2017 року встановлено непоодинокі методологічні помилки заповнення податкової звітності:

1) Платниками під час заповнення додатків до декларації екологічного податку не враховано, що з 1 січня 2017 року Законом №1791-VIII збільшено на 12% ставки екологічного податку, що діяли у 2016 році.

Так, наприклад, деякими підприємствами за кодом забруднюючої речовини відходів 243.1.001 «Азоту оксиди» задекларовано зобов’язання за ставкою «1968,65» замість «2204,89».

2) У колонці 3 додатків 1 – 3 до декларації фактичний обсяг викидів або об’єкт оподаткування платниками зазначається у «кілограмах», а не у «тоннах», як передбачено додатками.

3) У випадках коли коефіцієнт дорівнює «1», у колонці 5 додатка 2, колонках 5 та 6 додатка 3 до декларації платниками замість «1» зазначається «0».

4) У колонці 5 додатка 2, колонках 5 та 6 додатка 3 до декларації платниками зазначається коефіцієнт інший, ніж передбачено ПКУ, або замість коефіцієнта вказується ставка податку.

Так, відповідно до п. 246.4 ПКУ у разі розміщення відходів на звалищах, які не забезпечують повного виключення забруднення атмосферного повітря або водних об’єктів, ставки податку збільшуються у 3 рази. При цьому, платники у колонці 6 додатка 3 до декларації зазначили, наприклад, коефіцієнти «3,3»; «5», «3,1» замість «1» або «3».

5) У додатках 1 – 3 до декларації платниками зазначається не безпосередній код забруднюючої речовини (відходів), а загальний – код групи забруднюючої речовини (відходів) або код зовсім не зазначається.

6) У додатках 1 – 3 до декларації платниками зазначається код однієї забруднюючої речовини (відходів), а ставка іншої.

Так, наприклад, платником зазначається код забруднюючої речовини «243.1.010» – це «Вуглеводні» (за нею згідно з ПКУ ставка – «124,61»), а ставка – «83,07» (згідно з ПКУ – це ставка забруднюючих речовин: «Водень хлористий», «Вуглецю оксид», «Тверді речовини», коди яких, відповідно, «243.1.008», «243.1.009» та «243.1.012»).

7) Платниками заповнюється замість одного додатка до декларації інший додаток.

Так, наприклад, замість додатка 3 «Розрахунок за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об’єктах» до Декларації за розміщення малонебезпечних відходів заповнено додаток 1 «Розрахунок за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення» до декларації.

З урахуванням зазначеного, звертаємо увагу платників екологічного податку на забезпечення правильного заповнення усіх реквізитів звітності, застосування ставок та коефіцієнтів.

 

70. Деякі нюанси заповнення форми № 20- ОПП

ДФСУ в підкатегорії 119.11 ресурсу "ЗІР" зазначила, що графа 3 «Тип об’єкта оподаткування» заповнюється відповідно до рекомендованого довідника типів об’єктів оподаткування (далі – довідник), що оприлюднений на офіційному веб-сайті Центрального контролюючого органу та розміщений на інформаційних стендах у контролюючих органах.

Підпунктом 14.1.129 п. 14.1 ст. 14 ПКУ визначено поняття «об’єкти житлової нерухомості», це, зокрема, будівлі, віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду, дачні та садові будинки.

 Підпунктом 14.1.129-1 п. 14.1 ст. 14 ПКУ визначено поняття об’єктів нежитлової нерухомості, це – будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду.

У нежитловій нерухомості виділяють: будівлі готельні, офісні, торговельні, гаражі, будівлі промислові та склади, будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки), господарські (присадибні) будівлі, інші будівлі.

Оскільки типи об’єктів оподаткування «Приміщення» та «Нежитлове приміщення» є узагальненими, то при заповненні повідомлення за формою № 20-ОПП, у якому вказується об’єкт житлової (нежитлової) нерухомості, із довідника необхідно обрати той тип об’єкта оподаткування, який за своїм функціональним призначенням найбільш відповідає поняттю, визначеному названими статтями ПКУ.

Інформація про об’єкти оподаткування, такі як товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) відображається у відповідній податковій звітності платника податків (декларації з податку на прибуток, з податку на додану вартість, податковий розрахунок за ф. № 1ДФ тощо), тому про такі об’єкти оподаткування не потрібно повідомляти у повідомленні за ф. № 20-ОПП.

 

70. Які документи слід надати митним органам

у разі вивезення готівки у сумі понад 10 000 євро

Нацбанк надав роз'яснення щодо документів, що підтверджують переміщення фіз особами — резидентами готівки через митний кордон України у сумі, що перевищує в еквіваленті 10 000 євро

НБУ у листі від 30.06.2017 р. № 40-0005/45817 роз'яснив, що  у разі вивезення фізичною особою — резидентом готівки у сумі, що перевищує в еквіваленті 10000 євро, ця особа під час митного проходження має надати митним органам:

1) заяву на видачу готівки відповідно до Інструкції № 174 або довідку банку у довільній формі про зняття готівки з рахунку;

2) документи про здійснення валютно-обмінної операції.

Згідно з Інструкцією № 502, такими документами є квитанція про здійснення валютно-обмінної операції, яка оформлюється банками, фінансовими установами під час здійснення (крім тих, що проводяться через платіжні пристрої) за формою, наведеною у додатку 3 до цієї Інструкції. Крім цього, у разі здійснення банком, фінансовою установою купівлі у фізичних осіб готівкової іноземної валюти за готівкові гривні через платіжні пристрої, таким документом буде квитанція/чек банкомата.

У разі ввезення в Україну фізособами — резидентами готівки у сумі, що перевищує в еквіваленті 10000 євро, фізична особа має надати відповідні документи країни, в якій були здійснені операції із зняття коштів з рахунку та здійснення валютно-обмінної операції (якщо така відбулася).

 

71. Єдиний рахунок для сплати податків,

зборів та ЄСВ - законопроекти уже в Раді

У Верховній Раді зареєстровано два урядові законопроекти щодо запровадження єдиного рахунку для сплати податків і зборів, єдиного соцвнеску:

  • №7034"Про внесення змін до деяких законів України щодо запровадження єдиного рахунку для сплати податків і зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування"
  • №7035"Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо запровадження єдиного рахунку для сплати податків і зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Так, ПКУ запропоновано доповнити новою статтею 35-1 "Єдиний рахунок". Згідно з нею, єдиний рахунок — це рахунок, який платник податків за власним бажанням має право відкрити в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та використовувати для сплати грошових зобов’язань та/або податкового боргу з податків та зборів, які передбачені цим ПКУ, і ЄСВ.

Для сплати грошових зобов’язань та/або податкового боргу з податків та зборів з використанням єдиного рахунку платник податків повинен буде поповнити коштами такий рахунок.

Водночас такий рахунок не можна буде використовувати для сплати грошових зобов’язань та/або податкового боргу з ПДВ та акцизного податку з реалізації пального.

Платник податків матиме право перераховувати кошти з єдиного рахунку на рахунки, відкриті в СЕА ПДВ та в СЕА РП.

Планується, що такі податки, збори та ЄСВ (крім ПДВ та акцизного податку з реалізації пального), можна буде сплачувати через Електронний кабінет платника податків на єдиний рахунок, який буде відкрито для платника за його згодою (бажанням) на центральному рівні Державної казначейської служби. Інформація про реквізити єдиного рахунку відображатиметься в Електронному кабінеті платника податків. 

Закриватиметься єдиний рахунок на підставі повідомлення про закриття єдиного рахунку (за власним бажанням) платника податків або повідомлення про примусове закриття єдиного рахунку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику органу, в разі внесення до ЄДР або ЄДРПОУ записів про державну реєстрацію припинення юрособи, її відокремленого підрозділу, відокремленого підрозділу іноземної організації, державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності ФОП, закриття філії, представництва чи іншого відокремленого підрозділу іноземної компанії, а також у випадках, визначених статтею 99 ПКУ.

Платник податків має право повернути залишок невикористаних коштів на єдиному рахунку такого платника податків на поточний рахунок такого платника податків в установі банку в разі відсутності у такого платника податків непогашених податкових зобов’язань та/або податкового боргу.

Перевагами запровадження єдиного рахунку, на думку Уряду, є:

  • спрощення сплати платниками податкових платежів;
  • зменшення кількості помилково та/або надміру сплачених грошових зобов’язань платником;
  • підвищення рівня відкритості, прозорості та довіри платників податків до державних органів.

У разі прийнятя цих Законів, вони наберуть чинності з 1 січня 2018 року. Проте у законопроекті №7035 додатково зазначено, що функціонування єдиних рахунків розпочнеться з 1 числа місяця, що настає за місяцем впровадження у роботу програмного забезпечення взаємодії інформаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, але не пізніше 1 липня 2018 року.

 

72. Чи можна повернути cплачений

ПДВ, якщо договір визнано недійсним

Під час проведення семінару з платниками фахівці ДПІ у Соборному районі                     м. Дніпра  роз'яснили, що суми ПДВ, сплачені до бюджету на підставі договорів купівлі-продажу, які згодом були визнані судом недійсними, не вважаються помилково та/або надміру сплаченими в розумінні норм Податковогок одексу України (далі – ПКУ).

Так, у листі від 18.08.2017 р. №1677/5/99-99-12-02-01-16/ІПК ДФСУ зазначила, що суми ПДВ, сплачені платником податку у ції ситуації, не вважаються помилково та/або надміру сплаченими в розумінні норм Податкового кодексу України.

Крім того, нормами ПКУ не передбачене коригування податкових зобов'язань з ПДВ після закінчення терміну позовної давності (1095 днів), в тому числі і у випадку повернення покупцю коштів з одночасним отриманням товару.

 

73. Податкові зобов'язання за п. 198.5 ПКУ - тільки, якщо актив здобувався з ПДВ

Під час проведення семінару з платниками фахівці ДПІ у Соборному районі                     м. Дніпра  розповіли про нарахування ПДВ за п. 198.5 ПКУ при використанні активів у негосподарській або необ’єктній діяльності

Коментар до листа ДФСУ від 10.08.2017 р. №1567/6/99-99-15-03-02-15/ІПК

Так, обов'язок щодо нарахування ПЗ з ПДВ при використанні придбаних товарів/послуг та/або необоротних активів в операціях, зазначених у цьому пункті, виникає в платника податку незалежно від того, чи при придбанні таких товарів/послуг суми ПДВ включалися до складу податкового кредиту, чи ні. 

Виключення становлять активи, придбані до 1 липня 2015 року. За ними ПКУ чітко визначено -  не було податкового кредиту, немає і податкових зобов’язань за п. 198.5 ПКУ. 

Тож виходить, якщо актив (товар, послуга, необоротний актив) був придбаний  після 01.07.2015 р. з ПДВ, але використовується у негосподарській або у пільгованій діяльності, незалежно від того, скористався його покупець правом на податковий кредит чи ні, у нього виникає обов’язок нарахувати ПЗ з ПДВ. 

Але у коментованому листі чи не вперше податківці чітко висловили довгоочікуване: якщо товари/послуги, необоротні активи придбані без ПДВ (у тому числі придбані у неплатників ПДВ), то у разі їх призначення для використання та/або початку використання в операціях, зокрема, що не є господарською діяльністю, нарахування податкових зобов'язань не здійснюється, незалежно від дати їх придбання!

Нагадаємо, що в інших роз’ясненнях на цю тему податківці консультували більш стримано і навіть фіскально. Наприклад, у листі від 12.06.2017 р. № 581/6/99-99-15-03-02-15/ІПК зазначалося, що податкові зобов’язання відповідно до п. 198.5 ПКУ нараховуються незалежно від того, були включені до податкового кредиту суми ПДВ за операціями з придбання відповідних товарів/послуг чи ні, якщо їх придбання відбулося після 1 липня 2015 року.

Але із цього висновку виходило, що при використанні активів в негосподарській чи пільгованій діяльності платникам потрібно нараховувати ПЗ з ПДВ незалежно від того, у кого актив придбавався і чи сплачувалося при такому придбання ПДВ продавцю.

Отже,  тим, хто бажає скористатися новою точкою зору податківців, радимо звернутися до  органу ДФС за отриманням індивідуальної письмовою консультації з цього приводу. Адже лист із лояльною до платників ПДВ думкою -  це добре, але індивідуальна податкова консультація захистить (згідно зі ст. 53 ПКУ) лише того, хто її замовив та отримав. Для решта її зміст – лише інформація до відома. 

 

74. Внесено зміни до порядку переміщення товарів

до району або з району проведення АТО

З метою забезпечення національної безпеки України, переміщення вантажів (крім гуманітарних) припиняється в установленому порядку на строк дії відповідного рішення

Постановою КМУ від 18.08.2017 р. № 623 внесено зміну до Порядку переміщення товарів до району або з району проведення антитерористичної операції, затвердженого постановою КМУ від 01.03.2017 р. № 99.

Визначено, що з метою забезпечення національної безпеки України, переміщення вантажів (крім гуманітарних) припиняється в установленому порядку на строк дії відповідного рішення.

 

75. Чи може  правонаступник зарахувати 

податкові збитки при реорганізаціїї

Під час проведення семінару з платниками фахівці ДПІ у Соборному районі                     м. Дніпра повідомили, що якщо платник податку ліквідується (у т.ч. до закінчення першого податкового (звітного) періоду), останнім податковим (звітним) періодом вважається період, на який припадає дата ліквідації (п.п. 137.4.3 ПКУ).

Отже, підприємство, що припиняється в процесі реорганізації шляхом приєднання, повинне скласти податкову декларацію з податку на прибуток за звітний період, на який припадає дата його приєднання.

Крім того, таке підприємство повинне самостійно здійснити розрахунки з бюджетом.

Фінансовий результат до оподаткування платника податку на прибуток — правонаступника не зменшується на суму від’ємного значення об’єкта оподаткування, що обліковувалося в податковій декларації в платника податку (платників податків), який (які) припиняється (припиняються) у процесі реорганізації шляхом приєднання, перетворення, злиття, на дату затвердження передавального акта. Адже норми ПКУ не містять положень, що надають право правонаступнику під час визначення об’єкта обкладення податком на прибуток здійснювати врахування податкових збитків платника, що припиняється.

Такий висновок зробила ДФСУ в ІПК від 17.08.2017 р. № 1637/6/99-99-15-02-02-15/ІПК.

 

76. Зупинення реєстрації податкової накладної

не спростовує здійснення господарської операції

Відповідно до ст. 187 ПКУ на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, або на попередню оплату. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг ПН в ЄРПН не дає права покупцю на включення сум ПДВ до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми ПДВ, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Крім того, виявлення розбіжностей даних податкової декларації та даних ЄРПН є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця.

Якщо рішенням комісії ДФС України платнику відмовлено в реєстрації ПН/РК в ЄРПН, таке рішення ним може бути оскаржене в адміністративному порядку. При цьому коригування податкової та бухгалтерської звітності не проводиться так як факт зупинення реєстрації ПН/РК у ЄРПН не спростовує здійснення платником господарських операцій і дати виникнення першої події, що підтверджується первинними документами, ведення яких передбачено законодавством.

 

77. Новації для самозайнятих осіб

Грошові зобов'язання або податковий борг платника податків, що залишаються непогашеними після ліквідації в зв'язку з нестачею майна, вважаються безнадійним боргом і підлягають списанню.

Зокрема, безнадійний борг підлягає списанню в разі недостачі:

  • при ліквідації платника податків як юридичної особи - майна платника податків і засновників або учасників такого підприємства, якщо вони несуть повну або додаткову відповідальність за зобов'язаннями платника;
  • при ліквідації філії, відділення чи іншого відокремленого підрозділу юридичної особи - майна юридичні особи незалежно від того, чи є вона платником, щодо якої виникло грошове зобов'язання, або податковий борг виник у відокремленого підрозділу;
  • при державній реєстрації припинення підприємницької діяльності ФОП або припиненні незалежної професійної діяльності фізичної особи (якщо реєстрація повинна бути умовою здійснення незалежної професійної діяльності) - майна такої фізособи, в тому числі в разі її смерті, або оголошення судом померлою, або визнання судом безвісно відсутньою або недієздатною.

Безнадійний податковий борг підлягає списанню за рішенням керівника контролюючого органу, прийнятого на підставі одного з таких документів:

- відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про державну реєстрацію припинення юридичної особи та її відокремленого підрозділу або підприємницької діяльності ФОП;

- повідомлення або документального підтвердження інформації про ліквідацію або реорганізацію платника податків;

- відомостей з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, копії свідоцтва про смерть;

- судового рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою, недієздатною або про оголошення її померлою;

- документально підтвердженої інформації відповідного державного органу, що реєструє незалежну діяльність або видає документи про право на здійснення такої діяльності (свідоцтва, дозволи, сертифікати і т. п.).

Ці положення не застосовуються при ліквідації юросіб у зв'язку з банкрутством.

Відповідні зміни до Порядку списання непогашених грошових зобов'язань або податкового боргу після ліквідації платника податків, не пов'язаної з банкрутством, внесені постановою Кабміну від 18 серпня 2017 року № 618.

 

78. Доведеність чи недоведеність факту

фіктивної діяльності контрагентів

25.07.2017 р. Верховний суд України в рамках справи   № 21-329а17   зазначив ряд рішень найвищої судової ланки, які вказували на підстави для скасування рішень судів попередніх інстанцій та факту доведеності чи недоведеності фіктивної діяльності контрагентів для формування податкових вигод.

Зокрема на постанови Верховного Суду України від 20 січня, 22 березня, 12 та 26 квітня, 14 червня 2016 року ( №№ 21-4953а15, 21-170а16, 21-3270а15, 21-4976а15, 21-1318а16  відповідно).

Верховний Суд України постановами від 20 січня, 22 березня та 26 квітня 2016 року рішення судів попередніх інстанцій скасував, а справи направив на новий розгляд до судів першої інстанції через неналежне з’ясування всіх обставин у справах щодо наданих відповідачами доказів фіктивності господарських операцій між позивачами та їх контрагентами з огляду на необхідність повного встановлення обставин справ та дотримання принципу офіційного з’ясування обставин справ.

Так, у постанові від 20 січня 2016 року Верховний Суд України дійшов такого висновку: оскільки відповідач надав пояснення посадових осіб контрагентів, які заперечують свою участь у веденні господарської діяльності, складанні та підписанні відповідних документів, суди некритично віднеслися до оцінки доказів щодо підтвердження реальності господарських операцій, не дотримавшись принципу офіційного з’ясування обставин справи.

У постанові від 22 березня 2016 року Верховний Суд України дійшов висновку про те, що не можуть залишатися неврахованими судами обставини щодо наявності кримінального провадження, порушеного стосовно позивача за ознаками злочину, передбаченого частиною третьою статті 212 КК, у якому є протокол допиту свідка, яка є одночасно директором, головним бухгалтером та засновником контрагента позивача і заперечує свою причетність до ведення господарської діяльності підприємства, в тому числі й щодо складання первинних документів. Крім того, показання свідка підтверджуються й висновками почеркознавчої експертизи, призначеної в рамках цього кримінального провадження. За таких обставин суди попередніх інстанцій без належного з’ясування фактичних обставин справи передчасно дійшли висновку, що позовні вимоги щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень є обґрунтованими.

У постанові від 26 квітня 2016 року Верховний Суд України зазначив, що суд касаційної інстанції, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій, залишив поза увагою те, що ці суди, яким згідно із законом надано право встановлювати обставини на підставі досліджених у судовому засіданні доказів, з урахуванням різних свідчень директора контрагента, які він надав під час досудового слідства та судового розгляду, належним чином не з’ясували обставин підписання повноважними особами звітних документів, у тому числі й податкових накладних, хоча встановлення таких обставин є визначальним для правильного вирішення спору по цій справі.

Верховний Суд України у постановах від 12 квітня та 14 червня 2016 року дійшов висновку відповідно до якого податкові накладні, що стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, що посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним. За таких обставин Верховний Суд України погодився із рішеннями судів першої інстанції про відмову у задоволенні позовів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Вітчизняна судова практика наголошує на обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін і це випливає з офіційного з'ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 7, частин 4 та 5 ст. 11 КАС України (Ухвала ВАСУ від 16.05.2017 р. у справі  К/800/16138/16 , ЄДРСРУ № 66707342).

Також необхідно враховувати, що статтею 2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що рішення Європейського суду з прав людини  є обов'язковими для виконання Україною. У статті 16 вказаного Закону прямо закріплюється, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (надалі також - «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В світлі висновку, викладеному у пункті 25 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», суд зобов'язаний надавати відповідь на кожен із специфічних, доречних та важливих доводів заявника.

Обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 7, частин 4 та 5 ст. 11 КАС України (Ухвала ВАСУ від 16.05.2017 р. у справі  К/800/16138/16 , ЄДРСРУ № 66707342).

Окремо необхідно вказати, що 20.06.2017 р. Верховний Суд України в рамках справи  № 21-866а16  вже досліджував питання про поверховий підхід та неповноту при з’ясуванні обставин справи судом першої інстанції що є наслідком скасування всіх судових рішень у спорі з податковим управлінням про скасування податкового повідомлення рішення.

Більше того, про неповноту дослідження обставин під час розгляду адміністративної справи з податковим управлінням Верховний суд України нещодавно наголошував (постанова від 14 березня 2017 року у справі  №  21-1513а16 ).

 

79. ПДФО з майнового внеску

(квартири) до статутного капіталу підприємства

Під час проведення семінару з платниками фахівці ДПІ у Соборному районі                     м. Дніпра повідомили, що сума майнового внеску (нерухомого майна — квартири) платника податку — фізичної особи до статутного капіталу юридичної особи — резидента не є об’єктом обкладення ПДФО та військовим збором, незалежно від строків перебування майна у власності такого платника.

Це — пряма норма ПКУ, відповідно до якої до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу не включається сума майнового та немайнового внеску платника податку до статутного фонду юридичної особи — емітента корпоративних прав, в обмін на такі корпоративні права (п.п. 163.1.1 ПКУ).

 

80. Куди сплачувати ПДФО із зарплати працівників,

які працюють в орендованих приміщеннях

Якщо платник податку має власні та/або орендовані приміщення (будівлі) у різних регіонах, у яких працюють й отримують заробітну плату наймані працівники, то платник податку зобов’язаний стати на облік як платник окремих видів податків і перераховувати ПДФО з доходів у вигляді заробітної плати до відповідного бюджету за місцезнаходженням (розташуванням) таких приміщень (неосновне місце обліку) на рахунки, відкриті в органах Державної казначейської служби України.

Відповідний висновок наведено в ІПК від 17.08.2017 р. № 1635/ІПК/25-01-13-06-09 у відповідь на питання щодо сплати ПДФО із заробітної плати найманих працівників, які працюють на орендованих об’єктах нерухомості — виробничих приміщеннях (цехи), через які провадиться діяльність, територіально розташованих не за основним місцем обліку платника податків, котрі є складовою частиною підприємства, але не мають статусу відокремленого структурного підрозділу та не вповноважені сплачувати податки.

 

81. Функціонування Електронного кабінету: затверджено порядок

Під час проведення семінару з платниками фахівці ДПІ у Соборному районі                     м. Дніпра повідомили, що Наказом Мінфіну від 14.07.2017 року № 637 затверджено Порядок функціонування Електронного кабінету. 

Згідно з документом, Державна фіскальна служба України до 01 січня 2018 року повинна забезпечити створення інформаційно-телекомунікаційної системи "Електронний кабінет" на базі існуючого електронного сервісу "Електронний кабінет платника", що функціонує у дослідній експлуатації.

Електронний кабінет забезпечує електронну форму взаємодії платників податків та державних органів з контролюючими органами, надання/отримання користувачам/користувачами документів, інформації та послуг, передбачених Кодексом.

Наказом передбачено, що Електронний кабінет буде працювати постійно (24 години на дату кожного календарного дня), крім часу, необхідного для його технічного обслуговування.

У разі виявлення проблем в роботі Електронного кабінету користувач надсилає до ДФС повідомлення про помилку, за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку. Методолог Електронного кабінету зобов'язаний провести перевірку наявності помилки протягом 72 годин після надходження повідомлення від користувача, крім вихідних та святкових днів. За результатами опрацювання повідомлення користувачу надсилається повідомлення про результати обробки помилки. Якщо методолог Електронного кабінету визнає наявність помилки, він зобов'язаний усунути її у строк, що визначається ним з урахуванням критичності виявленої помилки та технічної можливості її усунення. 

Для забезпечення взаємодії засобами Електронного кабінету платник податків здійснює електронну ідентифікацію з використанням ЕЦП відповідальних осіб платника (директора, бухгалтера, осіб, які мають право підпису), наданого будь-яким акредитованим центром сертифікації ключів відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис". 

 

  1. Щодо порядку визначення податкових зобов’язань при реалізації

товару, який був вилучений Державною виконавчою службою

Під час проведення семінару з платниками фахівці ДПІ у Соборному районі                     м. Дніпра розглянули питання щодо порядку визначення податкових зобов’язань при реалізації товару, який був вилучений Державною виконавчою службою.

Згідно з пунктом 185.1 статті 185 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 Кодексу розташоване на митній території України.

Постачанням товарів є будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (підпункт 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 Кодексу).

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 Кодексу, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно із пунктом 188.1 статті 188 Кодексу, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком:

товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню;

газу, який постачається для потреб населення.

Таким чином, операції платників податків з передачі майна в рахунок погашення заборгованості по договору поворотної фінансової допомоги перед контрагентом є операцією з постачання товару, що оподатковується у загально встановленому порядку за ставкою 20 відсотків.

У разі, якщо постачання товару відбувається по ціні нижчій ціни придбання, то платник податку зобов’язаний скласти дві податкові накладні: одну - на суму, розраховану виходячи з фактичної ціни постачання, іншу - на суму, розраховану виходячи з перевищення ціни придбання над фактичною ціною.

Особливості складання податкової накладної при здійсненні операції з постачання товарів/послуг, у випадку, якщо база оподаткування поставлених товарів визначена відповідно до статті 188 Кодексу, перевищує фактичну ціну постачання таких товарів/послуг визначено у пункті 15 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 р. N 1307 "Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної" (далі - Порядок N 1307).

Відповідно до абзацу другого пункту 15 Порядку N 1307 у податковій накладній (в тому числі зведеній), яка складена на суму такого перевищення, робиться позначка відповідно до пункту 8 цього Порядку (15 - Складена на суму перевищення бази оподаткування, визначеної відповідно до статей 188 і 189 Податкового кодексу України, над фактичною ціною постачання). Така податкова накладна отримувачу (покупцю) не надається. При цьому у рядках такої податкової накладної, відведених для зазначення даних покупця, постачальник (продавець) зазначає власні дані. (лист ДФС від 19.08.2017 р. № 1685/6/99-99-15-03-02-15/ІПК).

 

 

  1. Щодо податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки

Під час проведення семінару з платниками фахівці ДПІ у Соборному районі                     м. Дніпра розглянули питання щодо податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Кодексу визначено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об’єктом оподаткування є об’єкт житлової та нежитлової нерухомості, у тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Кодексу).

Згідно з підпунктами 14.1.129 та 14.1.1291 пункту 14.1 статті 14 Кодексу об’єкти житлової нерухомості - це будівлі, віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду, дачні та садові будинки, а об’єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені законодавством до житлового фонду.

Базою оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є загальна площа об’єкта житлової та нежитлової нерухомості, у тому числі його часток (підпункт 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 Кодексу).

Відповідно до підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Кодексу база оподаткування об’єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності. Обчислення суми податку з об’єкта/об’єктів житлової та нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості.

Враховуючи зазначене вище, статтею 266 Кодексу не визначено, що об’єкти незавершеного будівництва відносяться до об’єктів оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. (Лист ДФС від 19.08.2017 р. № 1680/Е/99-99-13-03-01/ІПК).

 

  1. Щодо подання податковому розрахунку за формою N 1ДФ

Під час проведення семінару з платниками фахівці ДПІ у Соборному районі                     м. Дніпра повідомили, що відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України (далі - ГКУ) підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб, зокрема самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV Податкового кодексу України (далі - Кодекс), до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому ст. 18 та розділом IV Кодексу (пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 18 Кодексу).

Разом з тим зазначаємо, що відповідно до п. 70.1 ст. 70 Кодексу до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків (далі - Державний реєстр) включається інформація про осіб, які є, у том числі іноземцями та особами без громадянства, які постійно проживають в Україні, та які не мають постійного місця проживання в Україні, але відповідно до законодавства зобов'язані сплачувати податки в Україні або є засновниками юридичних осіб, створених на території України.

Реєстраційний номер облікової картки платника використовуються, у тому числі фізичними особами - підприємцями, а також фізичними особами в усіх документах, які містять інформацію про об'єкти оподаткування фізичних осіб або про сплату податків, зокрема у разі виплати доходів, з яких утримуються податки згідно із законодавством України.

Фізичні особи зобов'язані подавати інформацію про реєстраційний номер облікової картки юридичним та фізичним особам, що виплачують їм доходи (п. 70.12 та пп. 70.12.1 п. 70 ст. 70 Кодексу).

Згідно з п. 70.5 ст. 70 Кодексу фізична особа - платник податків незалежно від віку (як резидент, так і нерезидент), для якої раніше не формувалася облікова картка платника податків та яка не включена до Державного реєстру, зобов'язана особисто або через законного представника чи уповноважену особу подати відповідному контролюючому органу облікову картку фізичної особи - платника податків, яка є водночас заявою для реєстрації в Державному реєстрі, та пред'явити документ, що посвідчує особу.

Отже податковий агент, зокрема, фізична особа - підприємець задля дотримання вимог відповідних норм Кодексу, зобов’язаний проводити нарахування (виплату) доходів фізичної особі, у тому числі неризеденту, лише у разі наявності у нього реєстраційного номеру облікової картки платника податку.

Водночас, відповідно до пп. "б" п. 176.2 ст. 176 Кодексу особи, які мають статус податкових агентів, зобов'язані подавати у строки, встановлені Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування.

При цьому зазначаємо, що невідображення та/або відображення з помилками даних про нараховані (виплачені) суми доходів та утримані (перераховані) суми податку на доходи фізичних осіб платника податку у податковому розрахунку за формою N 1ДФ, Порядок якого затверджений наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 р. N 4, є порушенням вимого цього Порядку.

Відповідальність податкових агентів за порушення норм щодо подання податковому розрахунку за формою N 1ДФ передбачена ст. 119 Кодексу.

Неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми отриманої оплати від фізичних осіб за товари (роботи, послуги), якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов'язань платника податку та/або до зміни платника податку тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.

Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 1020 грн. (п. 119.2 ст. 119 Кодексу).

Крім того відповідно до ст. 1634 Кодексу України про адміністративні правопорушення неутримання або неперерахування до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб при виплаті фізичній особі доходів, перерахування податку на доходи фізичних осіб за рахунок коштів підприємств, установ і організацій (крім випадків, коли таке перерахування дозволено законодавством), неповідомлення або несвоєчасне повідомлення державним податковим інспекціям за встановленою формою відомостей про доходи громадян, - тягне за собою попередження або накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій, а також на громадян - суб'єктів підприємницької діяльності у розмірі від двох до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за те ж порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій, а також на громадян - суб'єктів підприємницької діяльності у розмірі від трьох до п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. (Лист ДФС від 19.08.2017 р. № 1679/С/99-99-13-01-02-14/ІПК).

 

  1. Про повернення надмірно

сплаченої суми податку на додану вартість

Під час проведення семінару з платниками фахівці ДПІ у Соборному районі                     м. Дніпра розглянули питання щодо повернення надмірно сплаченої суми податку на додану вартість.

Платник податку цікавиться питанням щодо порядку повернення суми ПДВ, яка була сплачена ним до бюджету в 2008 році при постачанні нежитлових приміщень фізичній та юридичній особам, на підставі договорів купівлі-продажу, які згодом на підставі рішення суду були визнані недійсними та розірвані, за умови, що покупцям (фізичній та юридичній особам) було повернуто всю суму коштів, включаючи і суму податку на додану вартість, яка була ними сплачена при придбанні нежитлових приміщень.

Умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені визначені статтею 43 Податкового кодексу України (далі - Кодекс).

Будь-яких інших процедур повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань Кодексом не передбачено.

Суми ПДВ, сплачені платником податку у ситуаціях, описаних у листі, не вважаються помилково та/або надміру сплаченими в розумінні норм Кодексу.

Стосовно можливості коригування податкових зобов’язань з ПДВ, нарахованих платником податку при постачанні нежитлових приміщень, повідомляємо наступне.

Відповідно до пункту 192.1 статті 192 Кодексу, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

При цьому, згідно із підпунктом 192.1.1 пункту 192.1 статті 192 Кодексу, якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок;

б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредиту зв’язку з отриманням таких товарів/послуг.

Постачальник має право зменшити суму податкових зобов'язань лише після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування до податкової накладної.

Норма пункту 192.1 статті 192 не поширюється на випадки, коли постачальник товарів/послуг не є платником податку на кінець звітного (податкового) періоду, в якому був проведений такий перерахунок.

Зменшення суми податкових зобов'язань платника податку - постачальника в разі зміни суми компенсації вартості товарів/послуг, наданих особам, що не були платниками цього податку на дату такого постачання, дозволяється лише при поверненні раніше поставлених товарів у власність постачальника з наданням отримувачу повної грошової компенсації їх вартості, у тому числі при перегляді цін, пов'язаних з гарантійною заміною товарів або низькоякісних товарів відповідно до закону або договору.

Разом з цим слід приймати до уваги термін позовної давності, встановлений Цивільним кодексом України від 16 січня 2003 року N 435-IV зі змінами та доповненнями (далі - ЦКУ).

Так, відповідно до статті 256 ЦКУ під терміном "позовна давність" розуміється строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦКУ встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. При цьому, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Отже, нормами Кодексу не передбачене коригування податкових зобов'язань з ПДВ після закінчення терміну позовної давності (1095 днів), в тому числі і у випадку повернення покупцю коштів з одночасним отриманням товару. (Лист ДФС від 18.08.2017 р. № 1677/5/99-99-12-02-01-16/ІПК).

 

  1. Щодо права на податковий кредит на

підставі заяви із скаргою на постачальника

Під час проведення семінару з платниками фахівці ДПІ у Соборному районі                     м. Дніпра розглянули питання щодо права на податковий кредит на підставі заяви із скаргою на постачальника .

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (далі - Кодексу) на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) у встановлений Кодексом термін.

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг відповідно до пункту 187.1 статті 187 Кодексу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Кодексу податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна, складена платником податку без дотримання вимог пункту 201.1 статті 201 Кодексу, а саме - не на дату виникнення податкових зобов’язань, не дає право покупцю - платнику податку на формування податкового кредиту по такій податковій накладній.

У разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в ЄРПН (крім податкових накладних / розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена згідно з пунктом 201.16 статті 201 Кодексу) податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв’язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Протягом 90 календарних днів з дня надходження такої заяви із скаргою з урахуванням вимог, встановлених підпунктом 78.1.9 пункту 78.1 статті 78 Кодексу, контролюючий орган зобов'язаний провести документальну перевірку зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

У разі відмови скласти податкову накладну/розрахунок коригування до податкової накладної, покупець також має право заповнити заяву із скаргою на такого продавця до податкової декларації з ПДВ.

Форма заяви про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов’язкових реквізитів податкової накладної та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування (Д8) (додаток 8) затверджена наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 р. N 21 "Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість", зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29.01.2016 р. за N 159/28289.

При цьому подання додатку 8 до декларації не є підставою для формування податкового кредиту покупцем товарів/послуг. (Лист ДФС від 18.08.2017 р. № 1676/6/99-99-12-02-01-15/ІПК).

 

  1. Щодо оподаткування виплат нерезиденту при погашенні векселя

Під час проведення семінару з платниками фахівці ДПІ у Соборному районі                     м. Дніпра розглянули питання щодо оподаткування виплат нерезиденту при погашенні векселя .

Доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними п. 141.4 ст. 141 Кодексу.

Перелік таких доходів визначено пп. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу.

Резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у пп. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у пп. 141.4.3 - 141.4.6 п. 141.4 ст. 141 Кодексу) їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності (пп. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Кодексу).

Зокрема, такими доходами є інші доходи від провадження нерезидентом (постійним представництвом цього або іншого нерезидента) господарської діяльності на території України, крім доходів у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів, виконаних робіт, наданих послуг, переданих, виконаних, наданих резиденту від такого нерезидента (постійного представництва), у тому числі вартості послуг із міжнародного зв’язку чи міжнародного інформаційного забезпечення (абзац "й" пп. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу).

Таким чином, дохід нерезидента - векселедержателя, який придбав вексель у іншого нерезидента, у вигляді суми дисконту за таким векселем при його погашенні резидентом підлягає оподаткуванню відповідно до пп. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Кодексу як інші доходи нерезидента, із джерелом походження з України (абзац "й" пп. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу). (Лист ДФС від 18.08.2017 р. № 1675/6/99-99-15-02-02-15/ІПК).

 

  1. Щодо надання роз’яснення з питань подання податкової звітності з податку на прибуток новоствореною неприбутковою установою

Під час проведення семінару з платниками фахівці ДПІ у Соборному районі                     м. Дніпра розглянули питання щодо надання роз’яснення з питань подання податкової звітності з податку на прибуток новоствореною неприбутковою Установою.

Установа проінформувала, що її було утворено 31 березня 2017 року у зв’язку із реорганізацією шляхом злиття управління та управління, та було включено до Реєстру неприбуткових установ та організацій (далі- Реєстр) з 02.06.2017 року.

Отже, протягом податкового (звітного) періоду 2017 року зазначена новостворена Установа має два "статуси": є платником податку на прибуток (по 01.06.2017) та не є платником податку на прибуток (з 02.06.2017).

Згідно з абзацом першим п. 49.2 ст. 49 Кодексу платник податків зобов’язаний за кожний встановлений Кодексом звітний період, в якому виникають об’єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

Для платників податку на прибуток, які зареєстровані протягом звітного (податкового) року (новостворені), встановлюється річний звітний період, для яких він починається з дати, на яку припадає початок такого обліку, і закінчується останнім календарним днем такого податкового (звітного) періоду (п. 137.5 ст. 137 Кодексу).

Для неприбуткових організацій, які відповідають вимогам п. 133.4 ст. 133 Кодексу та внесені до Реєстру, встановлюється річний податковий (звітний) період, крім випадків, передбачених пп. 133.4.3 п. 133.4 ст. 133 Кодексу (пп. 133.4.7 п. 133.4 ст. 133 Кодексу).

Податкова декларація з податку на прибуток (далі - Декларація) подається за формою, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 р. N 897, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 11.11.2015 р. за N 1415/27860 (зі змінами, внесеними наказами Міністерства фінансів України від 08.07.2016 р. N 585, від 28.04.2017 р. N 467).

Звіт про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації (далі - Звіт) подається за формою, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 17.06.2016 р. N 553, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 07.07.2016 за N 932/29062 (зі змінами, внесеними наказом Міністерства фінансів України від 28.04.2017 р. N 469).

З огляду на викладене порядок звітування Установою за звітний (податковий) період 2017 року такий:

за період перебування на загальній системі оподаткування, у разі виникнення у звітному (податковому) періоді об’єкту оподаткування податком

Відповідно до положень статей 14 та 15 Закону N 1045 джерела надходження (формування) коштів профспілки та напрями їх використання визначаються в їх статутних документах.

Згідно з п. 46.2 ст. 46 Кодексу платник податку на прибуток подає разом з відповідною податковою декларацією квартальну або річну фінансову звітність у порядку, передбаченому для подання податкової декларації, з урахуванням вимог ст. 137 цього Кодексу.

Фінансова звітність, що складається та подається відповідно до цього пункту платниками податку на прибуток та неприбутковими підприємствами, установами та організаціями, є додатком до податкової декларації з податку на прибуток (звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації) та її невід'ємною частиною.

Неприбуткові установи та організації подають Звіт про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації за формою, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 17.06.2016 р. N 553.

Отримання та повернення помилково отриманих коштів профспілковою організацією відображається виключно в бухгалтерському обліку. Що стосується податкового обліку, то вказана операція не несе податкових наслідків в частині оподаткування податком на прибуток підприємств.

Питання щодо дій, які необхідно вжити керівництву профспілки задля усунення порушень (повернення коштів) не належить до компетенції органів податкової служби.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється Міністерством фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно- правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (п. 2 ст. 6 Закону України від 16 липня 1999 року N 996-ХIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Згідно з пп. 5 п. 4 Положення про Міністерство фінансів України, затверджене Указом Президента України від 8 квітня 2011 року N 446/2011, Мінфін відповідно до покладених завдань здійснює нормативно-правове регулювання у сфері бухгалтерського обліку.

Отже, з питання правильності відображення у бухгалтерському обліку повернення безпідставно набутих коштів доцільно звернутись до Міністерства фінансів України. (Лист ДФС від 18.08.2017 р. № 1666/6/99-99-12-02-04-15/ІПК).

 

 

  1. Щодо реєстрації акцизних накладних в Єдиному реєстрі акцизних накладних

Під час проведення семінару з платниками фахівці ДПІ у Соборному районі                     м. Дніпра розглянули питання щодо реєстрації акцизних накладних в Єдиному реєстрі акцизних накладних.

Згідно з п. 2 Порядку ведення Єдиного реєстру акцизних накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2016 року N 114 (далі - Порядок N 114), для реєстрації в Реєстрі акцизні накладні/розрахунки коригування надсилаються до ДФС в електронній формі відповідно до порядку подання податкових документів в електронному вигляді з дотриманням умови щодо реєстрації електронного цифрового підпису уповноваженої особи у порядку, визначеному законодавством. Акцизні накладні/розрахунки коригування надсилаються протягом операційного дня. Операційний день для реєстрації акцизних накладних/розрахунків коригування у Реєстрі триває щодня з 8 до 19 години.

Акцизні накладні/розрахунки коригування, які надійшли до ДФС, розшифровуються, перевіряються електронні цифрові підписи, визначається відповідність електронного документа встановленому формату (стандарту) та за відсутності причин для їх неприйняття вносяться відомості, що містяться в акцизних накладних/розрахунках коригування, до Реєстру (п. 7 Порядку N 114).

Підтвердженням особі, що реалізує пальне, про прийняття її акцизної накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру акцизної накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня, в якій, зокрема зазначаються дата і час прийняття, реєстраційний номер (абз. 2 п. 231.6 ст. 231 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), п. 8 Порядку N 114).

Квитанція про неприйняття акцизної накладної/розрахунку коригування із зазначенням причини, на яку накладається електронний цифровий підпис, що є аналогом відбитка печатки ДФС, надсилається протягом операційного дня платникові акцизного податку за допомогою засобів телекомунікаційних систем (п. 8 Порядку N 114).

Датою та часом надання акцизної накладної/розрахунку коригування в електронному вигляді до ДФС є дата та час, зазначені у квитанції про їх прийняття (підтвердження реєстрації) або неприйняття (абз. 5 п. 231.6 ст. 231 Кодексу, п. 10 Порядку N 114).

Слід зазначити, що подання електронних документів засобами телекомунікаційного зв’язку до контролюючих органів здійснюється відповідно до вимог Кодексу з урахуванням Законів України від 22 травня 2003 року N 851-IV "Про електронні документи та електронний документообіг", від 22 травня 2003 року N 852-IV "Про електронний цифровий підпис" та Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв’язку, затвердженої наказом ДПА України від 10.04.2008 р. N 233, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 16.04.2008 р. за N 320/15011 (далі - Інструкція N 233), на підставі договорів про визнання електронних документів.

Відповідно до пункту 2 Розділу III Інструкції N 233, при відправленні електронних документів платник податків самостійно визначає кінцевий термін їх відправлення (враховуючи час на своєчасну доставку документів до органів ДФС у разі можливого пошкодження телекомунікаційного зв’язку або ненадходження першої квитанції).

В п. 231.6 ст. 231 Кодексу визначено, що реєстрація акцизних накладних та/або розрахунків коригування у Єдиному реєстрі акцизних накладних здійснюється не пізніше п’ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

За порушення платниками акцизного податку граничних термінів реєстрації акцизних накладних / розрахунків коригування до акцизних накладних в Єдиному реєстрі акцизних накладних, встановлених ст. 231 Кодексу, нормами Кодексу передбачена відповідальність у вигляді штрафу (п. 1202.1 ст. 120 Кодексу).

Верховною Радою України 13 липня 2017 року прийнято Закон України N 2143-VIII "Про внесення змін до підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України щодо незастосування штрафних санкцій за несвоєчасну реєстрацію податкових та акцизних накладних внаслідок несанкціонованого втручання в роботу комп’ютерних мереж платників податків" (далі - Закон N 2143), яким визначено, що штрафні санкції, передбачені пунктом 1202.1 статті 1202 Кодексу, за порушення граничних строків реєстрації акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, встановлених статтею 231 Кодексу, які були складені у період з 01 червня 2017 року по 30 червня 2017 року, не застосовуються до платника податків за умови реєстрації таких акцизних накладних не пізніше 31 липня 2017 року.

Стосовно незастосування штрафних санкцій за порушення граничних строків реєстрації акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, встановлених статтею 231 Кодексу, повідомляємо, що Законом N 2143 не передбачено перенесення встановленого податковим законодавством строку реєстрації акцизних накладних, які були складені після 30 червня 2017 року.

Для формування та відправлення звітності до ДФС суб’єкти електронного документообігу можуть використовувати онлайн сервіс "Електронний кабінет платника" або інше програмне забезпечення, яке забезпечує формування звітності згідно з наказом Міністерства доходів і зборів України від 29.11.2013 р. N 729 "Про затвердження Формату (стандарту) електронного документа звітності суб’єктів господарювання та Опису довідників, що публікуються з Форматом (стандартом) електронного документа звітності суб’єктів господарювання" та забезпечує захист файлів звітності відповідно до законодавства у сфері криптографічного захисту інформації (sfs.gov.ua/elektronna-zvitnist). (Лист ДФС від 18.08.2017 р. № 1674/6/99-99-12-02-02-15/ІПК).

 

  1. Щодо порядку нарахування підприємством, яке застосовує касовий метод податкового обліку ПДВ, податкових зобов’язань за операцією із проведення зарахування зустрічних однорідних вимог

Під час проведення семінару з платниками фахівці ДПІ у Соборному районі                     м. Дніпра розглянули питання щодо порядку нарахування підприємством, яке застосовує касовий метод податкового обліку ПДВ, податкових зобов’язань за операцією із проведення зарахування зустрічних однорідних.

Відповідно до пункту 187.10 статті 187 ПКУ платники податку, які постачають теплову енергію, природний газ (крім скрапленого), надають послуги з транспортування та/або розподілу природного газу, водопостачання, водовідведення чи послуги, вартість яких включається до складу квартирної плати чи плати за утримання житла, фізичним особам, бюджетним установам, не зареєстрованим як платники податку, а також житлово-експлуатаційним конторам, квартирно-експлуатаційним частинам, об'єднанням співвласників багатоквартирних будинків, іншим платникам податку, які здійснюють збір коштів від зазначених покупців з метою подальшого їх перерахування продавцям таких товарів (надавачам послуг) у рахунок компенсації їх вартості, визначають дату виникнення податкових зобов'язань та податкового кредиту за касовим методом.

Касовий метод для цілей оподаткування ПДВ відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 ПКУ - це метод податкового обліку, за яким дата виникнення податкових зобов'язань визначається як дата зарахування (отримання) коштів на банківський рахунок (у касу) платника податку або дата отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів (послуг), а дата виникнення права на податковий кредит визначається як дата списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг).

З метою застосування підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 ПКУ іншими видами компенсації вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) товарів (послуг) вважається компенсація вартості таких товарів (послуг) будь-яким способом, відмінним від оплати грошовими коштами.

Статтею 601 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Пунктом 2 статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року N 996-ХIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно пункту 6 розділу III Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 січня 2016 року N 21, з урахуванням змін та доповнень, дані, наведені в податковій звітності, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника.

Таким чином, з метою визначення платником, який застосовує касовий метод податкового обліку, дати виникнення податкових зобов'язань зарахування зустрічних однорідних вимог, оформлене актом проведення такого зарахування, вважається іншим видом компенсації вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) товарів (послуг). При цьому датою виникнення податкових зобов’язань у цьому випадку є дата складання такого акту, відображена у відповідних первинних (бухгалтерських) документах. (лист ДФС від 18.08.2017 р. № 1673/6/99-99-15-03-02-15/ІПК)

 

  1. Про визначення дати виникнення податкового

зобов'язання з ПДВ у разі експорту товарів

Під час проведення семінару з платниками фахівці ДПІ у Соборному районі                     м. Дніпра розглянули питання щодо визначення дати виникнення податкового зобов'язання з ПДВ у разі експорту товарів.

Відповідно до частини першої статті 248 Митного кодексу України (далі - МКУ) митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно з частиною п'ятою статті 255 МКУ митне оформлення вважається завершеним після виконання всіх митних формальностей, визначених МКУ відповідно до заявленого митного режиму, що засвідчується органом доходів і зборів шляхом проставлення відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії.

Відповідно до пункту 16 Положення про митні декларації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 року N 450, митна декларація на паперовому носії вважається оформленою за наявності на всіх її аркушах відбитка особистої номерної печатки посадової особи митного органу, яка завершила митне оформлення.

Електронна митна декларація вважається оформленою за наявності внесеної до неї посадовою особою митного органу, яка завершила митне оформлення, за допомогою автоматизованої системи митного оформлення відмітки про завершення митного оформлення та засвідчення такої декларації електронним цифровим підписом посадової особи митного органу, яка завершила митне оформлення.

Відповідно до підпункту 195.1.1 пункту 195.1 статті 195 ПКУ товари вважаються вивезеними за межі митної території України, якщо таке вивезення підтверджене в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, митною декларацією, оформленою відповідно до вимог МКУ.

Згідно з підпунктом "б" пункту 187.1 статті 187 ПКУ датою виникнення податкових зобов'язань у разі експорту товарів вважається дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства.

Таким чином, в описаному платником випадку датами виникнення податкових зобов’язань за операціями з вивезення товарів за межі митної території України є дата оформлення митної декларації (27.03.2017 р. та 04.04.2017 р.).

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПКУ платник податку датою оформлення митної декларації (27.03.2017 р. та 04.04.2017 р.) зобов'язаний скласти податкові накладні в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати їх в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений ПКУ термін. (Лист ДФС від 18.08.2017 р. № 1671/6/99-99-15-03-02-15/ІПК).

 

  1. Про єдиний податок (для платників четвертої групи)

Під час проведення семінару з платниками фахівці ДПІ у Соборному районі                     м. Дніпра розглянули питання  щодо визначення бази оподаткування єдиним податком для платників четвертої групи.

Підприємство поінформувало про укладання договору суборенди земельних ділянок з іншою юридичною особою - платником єдиного податку четвертої групи, яке орендує ці земельні ділянки у фізичних осіб, та запитує про обов’язок включати до податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи площу сільськогосподарських угідь, взятих у суборенду.

Об’єктом оподаткування для платників єдиного податку четвертої групи є площі сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що   перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди (п. 2921.1 ст. 2921 Кодексу).

У разі надання платником єдиного податку сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду в оренду іншому платникові єдиного податку, орендодавець враховує орендовану площу земельних ділянок у своїй декларації. У декларації орендаря така земельна ділянка не враховується (пп. 295.9.6 п. 295.9 ст. 295 Кодексу).

Врегулювання питань оподаткування земельних ділянок, наданих/взятих у суборенду, аналогічно пп. 295.9.6 п. 295.9 ст. 295 Кодексу.

Враховуючи зазначене, Підприємство площу сільськогосподарських угідь, взятих у суборенду у іншого платника єдиного податку четвертої групи, не включає до об’єкта оподаткування єдиним податком. (Лист ДФС від 18.08.2017 р. № 1670/6/99-99-12-02-03-15/ІПК).

 

  1. Щодо порядку формування податкового кредиту у разі зміни митного режиму, у якому були ввезені товари (з митного режиму тимчасового ввезення з умовним частковим звільненням від оподаткування на митний режим імпорту) )

Під час проведення семінару з платниками фахівці ДПІ у Соборному районі                     м. Дніпра розглянули питання щодо порядку формування податкового кредиту у разі зміни митного режиму, у якому були ввезені товари (з митного режиму тимчасового ввезення з умовним частковим звільненням від оподаткування на митний режим імпорту).

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПКУ до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення, зокрема, операцій із ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 ПКУ (пункт 198.2 статті 198 ПКУ), яким визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.

У разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку (пункт 201.12 статті 201 ПКУ).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв’язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 ПКУ (пункт 198.6 статті 198 ПКУ).

Відповідно до частини 1 статті 248 Митного кодексу України (далі - МКУ) митне оформлення розпочинається з моменту подання контролюючому органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання контролюючим органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно з частиною. 1 статті 259 МКУ попередня митна декларація (інший документ, що може використовуватися замість митної декларації відповідно до статті 94 МКУ) подається до ввезення в Україну товарів, транспортних засобів комерційного призначення (у тому числі з метою транзиту) або після їх ввезення, якщо ці товари, транспортні засоби перебувають на території пункту пропуску через державний кордон України.

Попередня митна декларація подається декларантом або уповноваженою ним особою контролюючому органу, в зоні діяльності якого товари, транспортні засоби комерційного призначення будуть пред'явлені для митного оформлення, з метою проведення аналізу ризиків та прискорення виконання митних формальностей (частина 2 статті 259 МКУ).

Ввезення товару на територію України за попередньою митною декларацією дозволяється протягом 30 днів з дати її оформлення контролюючим органом (частина 11 статті 259 МКУ).

У разі подання відповідно до статей 259 і 260 МКУ попередньої, тимчасової або періодичної митної декларації декларант або уповноважена ним особа повинні протягом строків, визначених відповідно до цього Кодексу, подати органу доходів і зборів додаткову декларацію, яка містить точні відомості про товари, задекларовані за попередньою, тимчасовою або періодичною митною декларацією, що подавалися б у разі декларування цих товарів за митною декларацією, заповненою у звичайному порядку (пункт 1 статті 261 МКУ).

Згідно із пунктом 4 розділу II Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 р. N 651, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 серпня 2012 року за N 1372/21684, у тимчасовій митній декларації зазначається гранична дата подання додаткової декларації.

Подані митному органу тимчасова або періодична митні декларації підтверджують взяття декларантом зобов'язання подати митному органу додаткову декларацію відповідно до ст. 260 та 261 МКУ.

Враховуючи зазначене, платник податку не має права на формування податкового кредиту на підставі тимчасових митних декларацій. Датою виникнення права на податковий кредит є дата видачі митницею повністю оформленої додаткової митної декларації. (Лист ДФС від 18.08.2017 р. № 1668/6/99-99-15-03-02-15/ІПК).

 

  1. Про оподаткування ПДВ

Під час проведення семінару з платниками фахівці ДПІ у Соборному районі                     м. Дніпра розглянули питання щодо застосування окремих норм податкового законодавства з питань оподаткування ПДВ господарської операції з придбання у нерезидента програмного забезпечення (далі - ПЗ) для банкоматів та звернення від 04.07.2017 р. N 02/04/07 аналогічного змісту, надіслане до ДФС листом Міністерства фінансів України від 17.07.2017 р. N 11310-09-10/19093 (вх. ДФС N 1410/4 від 19.07.2017 р.).

Як вказано у зверненні, згідно з умовами контракту з нерезидентом, відповідно до якого нерезидентом мережею інтернет передається ПЗ для банкоматів, покупцю передається виключне право на надання дозволу (продажу) програмного забезпечення третім особам, у тому числі на території України. Копія ліцензії у паперовому вигляді ввозиться автомобільним транспортом для подальшої передачі покупцем третім особам з метою підтвердження походження програмного забезпечення та права на його використання.

Передача майнових прав здійснюється відповідно до ліцензійних договорів. Статтею 1109 ЦКУ визначено, що за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог ЦКУ та іншого закону.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу І ПКУ). Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Згідно з пунктом 185.1 статті 185 ПКУ об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з ввезення товарів на територію України та з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 ПКУ розташоване на митній території України.

Пунктом 261 підрозділу 2 розділу XX ПКУ визначено, що для операцій з постачання програмної продукції тимчасово, з 01.01.2013 р. до 01.01.2023 р., запроваджено пільговий режим оподаткування ПДВ, згідно з яким звільняються від оподаткування податком операції з постачання програмної продукції.

Для цілей цього пункту ПКУ до програмної продукції належать: результат комп'ютерного програмування у вигляді операційної системи, системної, прикладної, розважальної та/або навчальної комп'ютерної програми (їх компонентів), а також у вигляді інтернет-сайтів та/або онлайн-сервісів; криптографічні засоби захисту інформації.

Операція з отримання програмної продукції (ПЗ) від нерезидента, а також з подальшого її постачання від резидента резиденту звільняється від оподаткування, як це передбачено п. 261 підрозділу 2 розділу XX ПКУ. Зазначене детально роз'яснено в Узагальнюючій податковій консультації щодо  особливостей оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання програмної продукції, яка затверджена наказом Міндоходів від 07.10.2013 р. N 536.

Водночас підпунктом 196.1.6 статті 196 ПКУ передбачено, що не є об'єктом оподаткування ПДВ операції, зокрема, з виплат дивідендів, роялті в грошовій формі або у вигляді цінних паперів, які здійснюються емітентом.

При цьому підпунктом 14.1.225 статті 14 ПКУ визначено, що роялті - це будь-який платіж, отриманий як винагорода за використання або за надання права на використання об'єкта права інтелектуальної власності, а саме на будь-які літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, передачі (програми) організацій мовлення, інших аудіовізуальних творів, будь-які права, які охороняються патентом, будь-які зареєстровані торговельні марки (знаки на товари і послуги), права інтелектуальної власності на дизайн, секретне креслення, модель, формулу, процес, права інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу- хау).

Не вважаються роялті платежі, отримані:

як винагорода за використання комп'ютерної програми, якщо умови використання обмежені функціональним призначенням такої програми та її відтворення обмежене кількістю копій, необхідних для такого використання (використання "кінцевим споживачем");

за придбання примірників (копій, екземплярів) об'єктів інтелектуальної власності, які втілені в електронній формі, для використання за своїм функціональним призначенням для кінцевого споживання;

за придбання речей (у тому числі носіїв інформації), в яких втілені або на яких містяться об'єкти права інтелектуальної власності, визначені в абзаці першому цього підпункту, в користування, володіння та/або розпорядження особи.

Таким чином, якщо згідно з ліцензійним договором умови використання програмної продукції (ПЗ) не обмежені функціональним призначенням такої продукції та її відтворення не обмежене кількістю копій, необхідних для такого використання, то отримання платежу як винагороди за надання вказаного права на використання для цілей оподаткування ПДВ визначається як роялті та відповідно така операція не є об'єктом оподаткування ПДВ.

Якщо згідно з ліцензійним договором умови використання програмної продукції (ПЗ) обмежені функціональним призначенням такої програми та її відтворення обмежене кількістю копій, необхідних для такого використання (використання "кінцевим споживачем"), то отримання платежу як винагороди за надання права на використання такої програмної продукції (комп'ютерної програми) не буде вважатися роялті, а такий платіж є оплатою вартості поставленої програмної продукції (комп'ютерної програми), у тому числі її копій, операція з постачання якої звільняється від оподаткування ПДВ відповідно до п. 261 підрозділу 2 розділу XX ПКУ.

Щодо сплати ввізного мита та ПДВ при ввезенні на митну територію України копій ліцензій на ПЗ у паперовому вигляді

Відповідно до частини першої статті 257 Митного кодексу України (далі - МКУ) декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Статтею 272 МКУ визначено, що ввізне мито встановлюється на товари, що ввозяться на митну територію України.

Також необхідно зазначити, що у відповідності до Державного класифікатору України "Класифікація послуг зовнішньоекономічної діяльності ДК 012-97", затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 02.06.1997 р. N 324, послуги у зовнішньоекономічній діяльності - це економічні відносини між двома сторонами - резидентами та нерезидентами України.

При цьому зазначеним наказом визначено, що зовнішньоекономічна торгівля послугами відрізняється від торгівлі товарами тим, що останні можуть бути фізично переміщені через кордон, а послуги зовнішньоекономічної діяльності можна порівняти з товаром, який за своєю специфікою не проходить митного контролю і на який не оформлюється митна декларація.

Таким чином, при ввезенні на митну територію України копій ліцензій на ПЗ у паперовому вигляді, які по своїй суті є технічною документацією, ввізне мито та ПДВ не сплачується. (Лист ДФС від 18.08.2017 р. № 1665/6/99-99-15-03-02-15/ІПК).

 

  1. Про формування податкового кредиту

Під час проведення семінару з платниками фахівці ДПІ у Соборному районі                     м. Дніпра розглянули питання  щодо включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість (далі - ПДВ), відображеної у податковій накладній за листопад 2014 року, яка не включена до складу податкового кредиту протягом 365 календарних днів з дати її складання.

З урахуванням змін, внесених до пункту 198.6 статті 198 Кодексу, з 1 січня 2015 року втратила чинність норма, згідно якої у разі, якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму ПДВ на підставі отриманих податкових накладних, право зберігалось за ним протягом 365 днів з дати складання податкової накладної.

Таким чином, всі податкові накладні, складені у звітних податкових періодах 2014 року, могли бути включені до складу податкового кредиту не пізніше грудня 2014 року (за умови дотримання інших вимог Кодексу щодо формування податкового кредиту).

Водночас пунктом 50.1 статті 50 Кодексу визначено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених статтею 50 Кодексу), він зобов’язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Отже, платники, які не включили податкові накладні, складені до 1 січня 2015 року, до складу податкового кредиту відповідних періодів, могли реалізувати своє право на формування податкового,кредиту шляхом подання уточнюючих розрахунків за відповідні періоди з урахуванням вимог пункту 198.2 статті 198 Кодексу.

Зазначене стосується податкових накладних, складених до 1 січня 2015 року, як в електронному, так і в паперовому вигляді, як зареєстрованих, так і тих, що за правилами, діючими до цієї дати, не підлягали реєстрації в ЄРПН.

Таким чином, якщо сума ПДВ, відображена у податковій накладній, з дати складання якої не минуло 1095 днів, не була включена до складу податкового кредиту протягом 365 календарних днів, платник податку може включити таку суму ПДВ до податкового кредиту того звітного періоду, в якому таку податкову накладну було складено, шляхом подання уточнюючого розрахунку податкових зобов’язань з ПДВ у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Кодексу, та за умови, що таку податкову накладну зареєстровано в ЄРПН. (Лист ДФС від 18.08.2017 р. № 1664/6/99-99-15-03-02-15/ІПК).

 

  1. Щодо практичного застосування вимог Інструкції

про переміщення готівки і банківських металів через

митний кордон України, затвердженої постановою Правління НБУ від 27.05.2008 N 148, в частині надання роз'яснення

 щодо документів, що підтверджують переміщення

фізичними особами - резидентами готівки через митний

кордон України у сумі, що перевищує в еквіваленті 10000 євро

Національний банк України розглянув лист ДФС щодо практичного застосування вимог Інструкції про переміщення готівки і банківських металів через митний кордон України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 27.05.2008 N 148 (далі - Інструкція N 148), в частині надання роз'яснення щодо документів, що підтверджують переміщення фізичними особами - резидентами готівки через митний кордон України у сумі, що перевищує в еквіваленті 10000 євро, і повідомляє.

Пунктом 2 глави 2 Інструкції № 148 зазначено:

"2. Фізична особа - резидент має право ввозити в Україну та вивозити за межі України готівку в сумі, що перевищує в еквіваленті 10000 євро, за умови письмового декларування митному органу в повному обсязі та за наявності документів, що підтверджують зняття готівки з рахунків у банках (фінансових установах), та квитанції про здійснення валютно-обмінної операції з цією готівкою, якщо така мала місце, виключно на ту суму, що перевищує в еквіваленті 10000 євро.

Фізична особа - резидент - працівник дипломатичної служби України, який повертається в Україну після завершення довготермінового відрядження, має право ввозити в Україну готівку, видану закордонною дипломатичною установою України у вигляді компенсаційних виплат в іноземній валюті, у сумі, що перевищує в еквіваленті 10000 євро, на підставі довідки закордонної дипломатичної установи України про суму виплаченої готівки за підписами керівника та спеціаліста з фінансових питань закордонної дипломатичної установи України, скріпленої відбитком печатки цієї установи.

Строк дії таких документів становить 90 календарних днів починаючи з дня зняття готівки з рахунків у банках (фінансових установах) / дати видачі довідки про виплату готівки закордонною дипломатичною установою України".

Зазначеними нормами, які були запроваджені постановою Правління Національного банку України від 21.03.2017 N 24 "Про внесення змін до Інструкції про переміщення готівки і банківських металів через митний кордон України" і набули чинності 23.03.2017, змінено вимоги щодо переміщення готівки фізичними особами - резидентами через митний кордон України у сумі, що перевищує в еквіваленті 10000 євро.

Згідно з новим порядком переміщення готівки через митний кордон України фізичні особи - резиденти мають право ввозити/вивозити в Україну / з України готівку не тільки в тій валюті, що зазначена у документі банку про зняття готівки з рахунку, а також у валюті, яка була отримана цією особою внаслідок здійснення валютно-обмінної операції. У такому випадку необхідна наявність документа не тільки про зняття готівки з рахунку, а і про здійснення валютно-обмінної операції.

Таким чином, у разі вивезення фізичною особою - резидентом готівки у сумі, що перевищує в еквіваленті 10000 євро, ця особа під час митного проходження має надати митним органам:

1) заяву на видачу готівки відповідно до Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 01.06.2011 N 174, або довідку банку у довільній формі про зняття готівки з рахунку;

2) документи про здійснення валютно-обмінної операції. Згідно з Інструкцією про порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території України, затвердженою постановою правління Національного банку України від 12.12.2002 N 502, такими документами є квитанція про здійснення валютно-обмінної операції, яка оформлюється банками, фінансовими установами під час здійснення (крім тих, що проводяться через платіжні пристрої) за формою, наведеною у додатку 3 до цієї Інструкції. Крім цього, у разі здійснення банком, фінансовою установою купівлі у фізичних осіб готівкової іноземної валюти за готівкові гривні через платіжні пристрої, таким документом буде квитанція/чек банкомата.

У разі ввезення в Україну фізичними особами - резидентами готівки у сумі, що перевищує в еквіваленті 10000 євро, фізична особа має надати відповідні документи країни, в якій були здійснені операції із зняття коштів з рахунку та здійснення валютно-обмінної операції (якщо така відбулася). (Лист НБУ від 30.06.2017 р. № 40-0005/45817).

 

  1. Щодо єдиного податку з юридичних осіб

Державна фіскальна служба України з метою забезпечення дотримання вимог податкового законодавства в частині надання таких безоплатних адміністративних послуг як реєстрація платника єдиного податку та надання витягів з реєстру повідомляє наступне.

Відповідно до норм статті 299 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб'єкт господарювання подає до контролюючого органу заяву.

При цьому реєстрація суб'єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.

У разі відсутності визначених Кодексом підстав для відмови у реєстрації суб'єкта господарювання як платника єдиного податку контролюючий орган зобов'язаний протягом двох робочих днів від дати надходження заяви зареєструвати таку особу платником єдиного податку.

У разі відмови у реєстрації платника єдиного податку контролюючий орган зобов'язаний надати протягом двох робочих днів з дня подання суб'єктом господарювання відповідної заяви письмову вмотивовану відмову, яка може бути оскаржена суб'єктом господарювання у встановленому порядку.

Разом з тим за бажанням зареєстрований платник єдиного податку може безоплатно та безумовно отримати витяг з реєстру платників єдиного податку.

Строк надання витягу не повинен перевищувати одного робочого дня з дня надходження запиту. Витяг діє до внесення змін до реєстру.

З метою забезпечення належної організації роботи зобов'язуємо організувати роботу щодо недопущення (упередження) фактів несвоєчасного надання платникам податків адміністративних послуг та покращити рівень роз'яснювальної роботи з питань дотримання вимог чинного законодавства. (лист ДФС від 14.08.2017 р. № 21597/7/99-99-12-03-05-17).

 

  1. Щодо оподаткування податком на прибуток

операції зі збільшення додаткового капіталу

Під час проведення семінару з платниками фахівці ДПІ у Соборному районі                     м. Дніпра розглянули питання щодо оподаткування податком на прибуток операції зі збільшення додаткового капіталу .

Згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень Кодексу.

Положеннями Кодексу не передбачено коригування фінансового результату до оподаткування на різниці при збільшенні додаткового капіталу за рахунок грошових коштів.

Таким чином, зазначені операції відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку при визначенні фінансового результату до оподаткування.

Разом з тим повідомляємо, що регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється Міністерством фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (п. 2 ст. 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"). (Лист ДФС від 18.05.2017 р. № 246/6/99-99-15-02-02-15/ІПК).

 

  1. Щодо порядку подання уточнюючого

розрахунку до податкової звітності

Під час проведення семінару з платниками фахівці ДПІ у Соборному районі                     м. Дніпра розглянули питання щодо права на формування податкового кредиту за податковими накладними, складеними у вересні 2014 року та відображеними у складі уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок, поданого у вересні 2016 року, за звітний період - вересень 2014.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Кодексу у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму ПДВ на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН), таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв’язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в ЄРПН, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод. Дана редакція Кодексу діюча на сьогодні та була чинною і в 2016 році (до внесення змін до Кодексу Законом України від 21.12.2016 р. N 1797-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні").

Водночас п. 50.1 ст. 50 ПКУ визначено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених ст. 50 Кодексу), він зобов’язаний протягом 1095 календарних днів з останнього дня граничного строку подання декларації за період, в якому таку помилку було допущено надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Таким чином, сума ПДВ по своєчасно зареєстрованій в ЄРПН податковій накладній, яка не включена до складу податкового кредиту протягом 365 календарних днів з дати складання такої податкової накладної, може бути віднесена до складу податкового кредиту шляхом подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації з ПДВ за звітний (податковий) період, в якому таку податкову накладну складено (з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 Кодексу).

Якщо протягом 365 календарних днів до складу податкового кредиту не включена сума ПДВ по податковій накладній, зареєстрованій в ЄРПН з порушенням термінів, то така сума може бути віднесена до складу податкового кредиту шляхом подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації з ПДВ за звітний (податковий) період, в якому таку податкову накладну зареєстровано в ЄРПН (з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 ПКУ). (Лист ДФС від 16.08.2017 р. № 1620/6/99-99-12-03-01-15/ІПК).

 

  1. Щодо визнання операцій контрольованими

по договору безповоротної консигнації

Під час проведення семінару з платниками фахівці ДПІ у Соборному районі                     м. Дніпра розглянули питання щодо визнання операцій контрольованими по договору безповоротної консигнації .

Відповідно до пп. 39.2.1.4 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу у редакції, чинній до 01.01.2017 р., господарською операцією для цілей трансфертного ціноутворення є всі види операцій, договорів або домовленостей, документально підтверджених або непідтверджених, що можуть впливати на об’єкт оподаткування податком на прибуток підприємств платника податків, зокрема, але не виключно:

операції з товарами, такими як сировина, готова продукція тощо;

операції з надання послуг;

операції з нематеріальними активами, такими як роялті, ліцензії, плата за використання патентів, товарних знаків, ноу-хау тощо, а також з будь-якими іншими об’єктами інтелектуальної власності;

фінансові операції, включаючи лізинг, участь в інвестиціях, кредитах, комісії за гарантію тощо;

операції з купівлі чи продажу корпоративних прав, акцій або інших інвестицій, купівлі чи продажу довгострокових матеріальних і нематеріальних активів.

Відповідно до пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу для цілей нарахування податку на прибуток підприємств контрольованими операціями є господарські операції, що впливають на об’єкт оподаткування платника податку, що здійснюються:

з пов’язаною особою - нерезидентом;

з нерезидентом, зареєстрованим у державі (на території), що включена до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України;

через комісіонерів - нерезидентів при здійсненні зовнішньоекономічних господарських операцій з продажу товарів.

Підпунктом 39.2.1.7 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу визначено, що господарські операції, передбачені підпунктами 39.2.1.1 - 39.2.1.3 і 39.2.1.5 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу, визнаються контрольованими, якщо одночасно виконуються такі умови:

річний дохід платника податків від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 50 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік;

обсяг таких господарських операцій платника податків з кожним контрагентом, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 5 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік.

Таким чином, визначальною умовою для визнання операцій контрольованими є вплив таких операцій на об’єкт оподаткування податком на прибуток підприємств платника податків.

Як зазначено у запиті платника між резидентом та нерезидентом укладено договір безповоротної консигнації.

Наданої в запиті інформації недостатньо для всебічного аналізу обставин здійснення господарської операції та надання обґрунтованої відповіді щодо визнання або не визнання операції з нерезидентом контрольованою відповідно до ст. 39 Кодексу.

Таким чином, з метою отримання відповіді щодо визнання операції по договору безповоротної консигнації контрольованою потребують аналізу документи, що дозволяють детальніше ідентифікувати предмет запиту (копії контрактів, документи про проведені розрахунки, митні декларації, інші первинні документи), інші документи, що надають інформацію щодо всіх обставин та умов проведення операції із продажу товарів, чинники, які вплинули на ціну товару. (Лист ДФС від 17.08.2017 р. № 1639/6/99-99-15-02-02-15/ІПК).